Окрема компенсація єдиного податку і військового збору спрощенцю

Водночас деякі платники ЄП групи 3 діють інакше. Вони визначають вартість робіт чи послуг без урахування сум ЄП і ВЗ, але окремо прописують у договорі обов’язок замовника компенсувати їм такі податкові платежі. Найчастіше такий порядок розрахунків використовується у договорах будівництва, оренди або виконання різних видів робіт.

Так от, якщо у договорі про надання послуг чи виконання робіт платник ЄП групи 3 — виконавець прямо вказав, що замовник має компенсувати виконавцю-спрощенцю ЄП і ВЗ, виникає закономірне запитання:

чи не порушує це правила податкового обліку?

Аналіз ситуації

З одного боку, платник ЄП групи 3 має право захищати свої фінансові інтереси і домовитися із замовником робіт чи послуг про окрему компенсацію йому податків, які він сплачує із суми виручки за виконані роботи чи надані послуги (ЄП та ВЗ).

Пояснюється це тим, що:

— по-перше, ПКУ прямо не містить такої заборони;

— по-друге, така компенсація економічно обґрунтована. Адже якщо замовник не компенсуватиме платнику ЄП витрати на сплату податків і зборів, а сума винагороди буде невеликою, то платник ЄП може опинитися у невигідному становищі. У такому разі він не лише не отримає прибутку, а може навіть зазнати збитків, оскільки змушений буде сплатити ЄП і ВЗ за власний рахунок.

Наприклад, якщо вартість установки сигналізації з урахуванням матеріалів становить 106000 грн (з яких 100000 грн — вартість сигналізації, а 6000 грн — прибуток), то платник ЄП має сплатити до бюджету 6360 грн, з них ЄП — 5300 грн (106000 грн × 5 %) та ВЗ — 1060 грн (106000 грн × 1 %). А це більше, ніж розмір прибутку, який отримує спрощенець.

З тим, що замовник робіт чи послуг може компенсувати спрощенцю витрати на сплату ЄП і ВЗ, інколи погоджувалися навіть податківці. Так, наприклад, у листах ДПСУ від 14.09.2021 № 3441/ІПК/99-00-18-04-03-06 та від 14.09.2021 № 3438/ІПК/99-00-18-04-03-06 (щодо оренди майна) ДПСУ підкреслювала, що

питання формування ціни на послуги не регулюються податковим законодавством, а вирішуються підприємством самостійно

З іншого боку, не усі вважають цей підхід коректним, оскільки в ньому можна побачити порушення принципу персональної податкової відповідальності, закладеного в податковому законодавстві.

Хоча, чесно кажучи, у цьому випадку платник ЄП (орендодавець) платить податки сам. Він просто персоналізує цю частину своїх витрат у ціні послуги. А тому це не має бути порушенням.

Що думають податківці

До недавнього часу податківці щодо окремої компенсації витрат на сплату ЄП та ВЗ здебільшого висловлювалися позитивно. Прямих заборон вони не встановлювали.

Водночас в останніх консультаціях (див. листи ДПСУ від 16.04.2026 № 2218/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, від 31.03.2026 № 1879/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК тощо) податківці почали заявляти, що

платник ЄП групи 3 не має права включати до складу договірної ціни при укладенні договорів на виконання робіт чи надання послуг суми ЄП та ВЗ

Аргументують вони це тим, що ЄП і ВЗ є податковими зобов’язаннями платника, які нараховуються із загальної суми доходу за результатами податкового періоду, а не стягуються безпосередньо з окремої господарської операції. А тому, на їхню думку, суми ЄП і ВЗ не можуть бути окремою складовою договірної ціни.

Чесно кажучи, такі аргументи не виглядають переконливими. Адже кожен платник ЄП групи 3, визначаючи вартість робіт чи послуг, фактично враховує свої майбутні витрати на сплату ЄП і ВЗ.

Тому вважаємо, що з таким підходом фіскалів можна не погоджуватися. Особливо коли йдеться про приватних замовників.

Проблема з держзамовленнями

Інша ситуація — виконання держзамовлень.

У цьому випадку формування договірної вартості підпорядковується спеціальним нормативним актам. Наприклад, при виконанні будівельних робіт за бюджетні кошти слід ураховувати Настанову з визначення вартості будівництва, затверджену наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281.

У п. 5.34 згаданої Настанови зазначено, що до складу ціни включаються податки, збори та обов’язкові платежі, встановлені законодавством і не враховані іншими складовими вартості будівництва.

Фактично це означає, що як окрему складову ціни можна вважати лише ті податкові платежі, які нараховуються незалежно від платника податку і за правилами податкового законодавства включаються до ціни товарів, робіт та послуг (наприклад, ПДВ). ЄП до таких податкових платежів не належить.

Тому при виконанні держзамовлень компенсацію ЄП і ВЗ краще не виділяти окремо у договорі

І боятися тут слід не стільки податківців, скільки контролю за бюджетними коштами. Адже якщо Держаудитслужба встановить, що бюджетні кошти були спрямовані на окрему компенсацію ЄП і ВЗ, то можуть розцінити це як порушення бюджетного законодавства і визнати таку виплату нецільовим використання коштів. У цьому випадку негативні наслідки можуть очікувати як бюджетну установу (замовника), так і платника ЄП — виконавця. Наприклад, виконавця можуть зобов’язати повернути суму у вигляді отриманої компенсації щодо сплати ЄП і ВЗ до бюджету.

Саме тому платникам ЄП групи 3, які працюють за держконтрактами, безпечніше не виділяти окремо компенсацію ЄП і ВЗ, а включати відповідні витрати до загальної суми своєї винагороди.

Якщо ж ідеться про приватні замовлення (фізосіб чи юросіб), то окрема згадка про компенсацію ЄП і ВЗ у договорі, на наш погляд, негативних наслідків спричинити не повинна. Адже правила формування вартості робіт / послуг визначаються за домовленістю сторінку у договорі, укладеному між ними.

Висновки

• Платник ЄП групи 3 може передбачити у договорі компенсацію ЄП і ВЗ замовником, оскільки ПКУ не забороняє такого підходу, а формування ціни є договірним питанням.
• Компенсацію податків доцільно враховувати при ціноутворенні, щоб уникнути збитків, адже ЄП і ВЗ сплачуються з усієї отриманої виручки, а не з прибутку.
• Податківці останнім часом заперечують виділення компенсації ЄП і ВЗ окремим рядком у договорі, однак їх позиція є дискусійною і не має чіткої законодавчої заборони.
• Для приватних замовлень окрема компенсація ЄП і ВЗ у договорі зазвичай не створює податкових ризиків.
• У держконтрактах не слід виділяти компенсацію ЄП і ВЗ окремо, а варто включати їх у загальну вартість, щоб уникнути претензій щодо нецільового використання бюджетних коштів.

Інші матеріали із "Податки & бухоблік", 2026, № 39:

• Суд: Відомість до ТЦК про транспорт подається й за його відсутності!
• Облік товарних запасів ФОП: живий та здоровий
• Негосподарські витрати: чи коректно все відносити на 949 і 977?
• Видавнича пільга з ПДВ: критерії та обмеження
• Оподатковувані промбудівлі: яку ставку податку на нерухомість застосовувати
• Проаудитована фінзвітність-2025 фіскалам: воєнні нюанси
• Окрема компенсація єдиного податку і військового збору спрощенцю
• Не підтвердили сільгоспЄП: де звітувати з МПЗ та земподатку
• ДПС вимагає повідомляти про вебсайти навіть без онлайн-продажів!
• Фіскали, схоже, не люблять сидр, а також малих виноробів

Передплатити "Податки бухоблік"