Інтернет-торгівля, завдаток і РРО при відмові від товару

Права споживачів — понад усе!

Не викликає сумніву, що такий вид торгівлі, як торгівля через інтернет, має базуватися на загальних положеннях цивільного законодавства про купівлю-продаж. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу:

— продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність покупцеві. Зазвичай при інтернет-торгівлі обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві (ч. 2 ст. 664 ЦКУ);

— покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього визначену грошову суму

Однак у певних випадках, встановлених законом, покупець має право не виконувати цього обов’язку. Зокрема, покупець може не приймати товар, якщо він має право відмовитися від договору (ч. 1 ст. 689 ЦКУ).

Таке право в разі укладення договору на відстані (а торгівля в інтернет-магазині відповідає поняттю «договір, укладений на відстані») надає покупцеві ч. 4 ст. 13 Закону № 1023*.

* Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 № 1023-XII.

Вона передбачає, що споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця про це протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання товару чи першої поставки товару. При цьому

будь-які витрати, пов’язані з поверненням товару, покладаються на продавця (ч. 5 ст. 12 Закону № 1023)

Тобто саме інтернет-торговець змушений буде оплатити перевізникові вартість послуги доставки товару в обидва кінці.

Разом з тим, на нашу думку, слід відрізняти (1) ситуацію з поверненням товару через відмову прийняти й оплатити його від (2) ситуації, коли товар повертається через неявку одержувача.

У першому випадку споживач реалізує своє законне право на розірвання договору, про яке йшлося вище. Якщо вже в момент огляду з’ясувалось, що товар не відповідає опису, має дефекти або просто не підійшов за кольором, розміром, фасоном тощо, споживач його не приймає й не оплачує, а посилка повертається продавцеві за його рахунок на підставі ч. 5 ст. 12 Закону № 1023 (див. вище).

У другому випадку покупець фактом своєї неявки без поважних причин відмовляється від виконання свого обов’язку за договором. Тож, вважаємо, положення ч. 5 ст. 12 Закону № 1023 тут незастосовні. А отже, продавець має право компенсувати свої витрати на доставку товару в обидва кінці. Наприклад, за рахунок тієї часткової передоплати за товар (гарантійного платежу), що була отримана ним від покупця. Але зробити це можна тільки за умови правильного юридичного оформлення.

Статус часткової передоплати: аванс чи завдаток

Договором на покупця може покладатися обов’язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина (ч. 1 ст. 693 ЦКУ). Тобто пропозиція здійснити часткову передоплату товару є цілком законною. Обумовити її внесення необхідністю покрити витрати на доставку товару теж можна. Головне тут не це, а те,

в якій саме формі буде здійснюватися передоплата: у формі завдатку чи у формі авансу, оскільки зазначені форми передоплати відрізняються наслідками

Відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов’язання. Тому незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов’язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. А от із завдатком дещо інакше.

Передоплата — завдаток. Згідно з ч. 1 ст. 570 ЦКУ завдаток — це, зокрема, грошова сума, що передана кредиторові боржником у рахунок платежів за договором, і:

— підтверджує існування зобов’язання;

— забезпечує виконання цього зобов’язання.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 547 і ч. 1 ст. 570 ЦКУ внесену суму можна назвати завдатком, якщо:

1) був укладений основний договір (він може бути усним або письмовим);

2) у письмовій угоді закріплено, що передані гроші — це завдаток. Для цього згодиться як окремий договір, так і згадка в основному договорі (якщо він письмовий).

Якщо не було дотримано хоча б однієї з перелічених вище умов, то сума, сплачена в рахунок належних з боржника (покупця) платежів, вважається авансом (ч. 2 ст. 570 ЦКУ)

Продавець узаконив статус завдатку належним чином?

Тоді за нормального розвитку подій переданий завдаток буде зарахований як часткове виконання грошового зобов’язання за основним договором (договором купівлі-продажу).

Якщо ж боржник (покупець) порушить зобов’язання, завдаток залишається у кредитора (продавця) як штрафна санкція (ч. 1 ст. 571 ЦКУ). Завдаток підлягає поверненню лише в тому випадку, якщо сторона, яка його сплатила, доведе, що зобов’язання було не виконано не з її вини.

Передоплата — аванс. Визначення поняття «аванс» ЦКУ не надає. Утім традиційно авансом вважають грошову суму, яку перераховують відповідно до договору наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які має бути отримано (виконано, надано). Тобто

в разі невиконання зобов’язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила

Підсумовуючи сказане, радимо вже на етапі передання першого платежу (гарантійного платежу, як його було названо вище) визначитися з його правовим статусом. Інакше якщо продавець не потурбується про укладення письмової угоди, яка б закріплювала за внесеною сумою статус завдатку, така сума передоплати вважатиметься авансом і її доведеться повернути покупцеві.

Тим, хто захоче назвати передоплату (гарантійний платіж) саме завдатком, нагадаємо: письмовим вважається також договір у електронному вигляді (ч. 1 ст. 207 ЦКУ). Тож достатньо буде в публічному договорі (оферті), розміщеному на сайті інтернет-магазину, прописати відповідні умови щодо статусу передоплати як завдатку — і її можна буде не повертати на законних підставах. Текст оферти в цій частині орієнтовно може бути таким:

Отже, далі виходитимемо з того, що той гарантійний платіж, який ви попередньо отримали від покупця, — не що інше, як завдаток.

Завдаток і РРО

Загалом процес торгівлі, який ми тут обговорюємо, можна розкласти на три етапи:

1) надходження завдатку на поточний рахунок продавця;

2) відвантаження товару на умовах післяплати;

3) повернення частково оплаченого товару (в сумі завдатку) продавцеві.

Розглянемо поетапно, як такий продаж товару провести через РРО/ПРРО.

Фіскальний підхід. Його викладено в листі ДПСУ від 27.06.2025 № 3512/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК (майже те саме бачимо в БЗ 109.02, але в ній автори плутаються з авансом і завдатком). А зводиться він до того, що

операція з приймання завдатку за реквізитами поточного рахунку продавця у форматі IBAN, в межах якої не відбувається відпуск товару, не потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО

Натомість надання продавцем як способу оплати реквізитів платіжної картки (у тому числі корпоративної або картки-ключ) вимагає обов’язкового застосування РРО/ПРРО, оскільки така операція є розрахунковою (див., наприклад, лист ДПСУ від 12.12.2024 № 5668/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК). У такому разі цей чек фіскали радять формувати так (див. БЗ 109.06 і наш коментар до неї в статті «Оплата частинами в чеку РРО… і в уяві фіскалів» // «Податки & бухоблік», 2023, № 88):

У разі продажу товару з отриманням попередньої оплати (завдатку в нашому випадку) в першому чеку замість назви має бути зазначено, що це «завдаток за ххх», де «ххх» — назва або артикул товару та вказана саме та сума, яка була отримана від покупця

Крім того, в коментарі до такого чека можна зазначити «Залишок до сплати» (не обов’язковий реквізит, який допоможе ідентифікувати господарську операцію).

А що прописати в реквізиті «Кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги)» такого чека, фіскали не пояснюють. Можемо припустити, що цього реквізиту в чеку на завдаток не буде зовсім, оскільки його слід наводити, тільки якщо кількість товару не дорівнює одиниці виміру. А той своєрідний «товар», що пробито в такому чеку («завдаток за ххх»), завжди матиме ціну, що дорівнює сумі завдатку, і кількість, що дорівнює одиниці.

Далі, при передачі товару службі доставки, фіскали передбачувано заявляють, що продавець має пробити чек, у якому зазначити:

— назву товару (послуги), що реалізується;

— його повну ціну та кількість;

— суму раніше отриманої передоплати (завдатку), на які буде зменшуватись вартість такого товару;

— суму до сплати після врахування суми передоплати (завдатку), яка була попередньо внесена покупцем;

— усі використані засоби оплати за товар, а саме «Оплата за реквізитами IBAN» (якщо завдаток зайшов на картку продавця, то можна зазначити «ЕПЗ») та «Платіж через інтегратора NovaPay».

І нарешті, якщо покупець не забрав товар у відділенні служби доставки, фіскали вважають, що буде

Тобто слід пробити видатковий фіскальний чек за ф. № ФКЧ-2, очевидно, на всю вартість неотриманого покупцем товару. Такий висновок робимо з фрази «фіскальний чек анулюється повністю», хоча що вона точно означає, сказати не можемо, оскільки анулювання чеків РРОшною нормативкою взагалі не передбачено. При цьому акт про видачу коштів складати не треба.

І закінчується все це тим, що сума передоплати (завдатку), яка не повертається споживачу, включається до складу доходу податкового (звітного) періоду, в якому її було отримано. Це, до слова, єдине речення від ДПСУ, з яким можна погодитись.

Законний підхід. Він, як ви вже зрозуміли, абсолютно протилежний фіскальному, але критикувати останній ми не будемо. Просто скажемо, що

оскільки на жодному з трьох етапів такої торгівлі продавець не приймає від покупця ні готівку, ні платіжні картки, то він не здійснює розрахункових операцій, а отже, РРО йому не потрібен

Якого підходу дотримуватися вам, обирайте самостійно. Ми б радили обрати другий, особливо з урахуванням того, що останнім часом кількість судових рішень на користь платників у спорах щодо (не)застосування РРО при торгівлі за післяплатою суттєво збільшилася (див. про це в статті «Післяплата та РРО» // «Податки & бухоблік», 2026, № 42). Тож не виключено, що ось-ось усі фантазії ДПСУ, описані вище, розвіються як пил і запанує законний підхід. Гадаємо, чекати залишилось недовго…

Висновки

• У разі відмови покупця від товару через реалізацію прав споживача витрати на доставку та повернення товару несе продавець, а гарантійний платіж утримувати ризиковано.
• Якщо гарантійний платіж не оформлено письмово як завдаток, він вважається авансом і підлягає обов’язковому поверненню покупцеві незалежно від причин невиконання договору.
• Для законного утримання гарантійного платежу продавець має прямо визначити його як завдаток у письмовій або електронній оферті та передбачити наслідки відмови покупця від отримання товару.
• Якщо покупець без поважних причин не забирає товар, продавець може залишити завдаток собі як забезпечення виконання зобов’язання та компенсацію витрат на доставку.
• За фіскальним підходом ДПС операції із завдатком, післяплатою та поверненням неоплаченого товару покупцеві потребують оформлення через РРО/ПРРО, однак існує обґрунтована позиція, що у разі відсутності готівкових і карткових розрахунків РРО не застосовується.

Інші матеріали із "Податки & бухоблік", 2026, № 42:

• Безготівкові оплати і РРО
• РРО при розрахунках карткою або через IBAN
• Післяплата та РРО
• РРО/ПРРО при безготівкових розрахунках: особливості чека
• Повернення грошей за товар, оплачений через POS-термінал
• Чи пробивати через РРО кількість товару при класичній безготівці
• Оплата через QR-код: чи потрібен РРО/ПРРО та POS-термінал
• Несвоєчасне проведення розрахункової операції через РРО: ризики відповідальності
• Інтернет-еквайринг: наслідки незастосування РРО
• Правила обліку та оподаткування безготівкових РРО-операцій
• Інтернет-торгівля, завдаток і РРО при відмові від товару
• Чи потрібний РРО/ПРРО при здійсненні Пром-оплати або OLX Доставки
• Застосували РРО, коли він не потрібен? Не переймайтеся, все норм!
• Розрахунки проводяться через POS-термінал: чи можна не застосовувати РРО/ПРРО?

Передплатити "Податки & бухоблік"