Новий закон про ВПО опубліковано: які зміни чекають внутрішньо переміщених осіб

Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України № 4924-IX, який комплексно оновлює законодавство про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб та гармонізує його з міжнародними стандартами.

Закон України № 4924-IX  офіційно опубліковано у виданні «Голос України», 22.07.2026, № 142.

Закон № 4924-IX набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, тобто 22.10.2026 р. При цьому пункту 5* Розділу VIII. «Прикінцеві та перехідні положення», який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто з 23 липня 2026 року.

Документ замінить чинний Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII та враховує сучасні виклики, пов'язані з повномасштабною війною. З 22 жовтня 2026 року Закон № 1706-VII втратить чинність.

Що змінює новий закон про внутрішньо переміщених осіб?

Документ закріплює єдині підходи до державної підтримки ВПО та визначає гарантії на всіх етапах переміщення — від адаптації до можливого повернення додому або реінтеграції.

Серед ключових нововведень — нові гарантії щодо пенсійного забезпечення, житла, цифрових сервісів та організації державної політики у сфері захисту прав переселенців.

Пенсії для ВПО: жодних додаткових вимог

Однією з найважливіших змін стало законодавче закріплення принципу рівності пенсійних прав.

Новий Закон прямо передбачає, що для осіб, які мають статус внутрішньо переміщених, не можуть встановлюватися додаткові або відмінні від загального порядку вимоги щодо:

• призначення пенсії;
• виплати пенсії;
• перерахунку;
• переведення на інший вид пенсії.

Таким чином, статус ВПО не повинен обмежувати право людини на пенсійне забезпечення.

Електронний кабінет ВПО

Закон передбачає створення електронного кабінету внутрішньо переміщеної особи.

За допомогою нового цифрового сервісу планується:

• оцінювати потреби переселенців;
• визначати рівень їх інтеграції за новим місцем проживання;
• аналізувати ефективність державної підтримки;
• спростити взаємодію ВПО з державними органами.

Нові гарантії щодо житла

Окремий блок нового закону присвячено житловим питанням.

Передбачається, що держава сприятиме забезпеченню житлом через:

• загальні механізми, передбачені житловим законодавством;

• спеціальні програми підтримки саме для внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, для окремих категорій ВПО, які визначить Кабінет Міністрів, не застосовуватимуться обмеження щодо строків проживання у житлі для тимчасового проживання під час дії воєнного чи надзвичайного стану, а також протягом шести місяців після їх завершення.

Законодавчо визначено статус місць тимчасового проживання

Новий Закон вперше визначає правовий статус місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб.

Йдеться про можливість облаштування таких місць у:

• модульних містечках;
• гуртожитках;
• готелях;
• інших придатних для проживання будівлях або їх частинах.

Це дозволить більш чітко врегулювати питання їх функціонування та фінансування.

Захист прав ВПО стане окремим напрямом державної політики

Законом також визначено основні функції центрального органу виконавчої влади, який відповідатиме за формування та реалізацію державної політики у сфері забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Такий підхід має забезпечити безперервність державної політики щодо підтримки ВПО незалежно від кадрових чи структурних змін в уряді.

Коли новий закон почне діяти?

Закон набере чинності через три місяці після його офіційного опублікування.

Після цього чинний Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII втратить чинність.

Ключові нововведення

Після офіційного опублікування Закону державні органи матимуть три місяці для підготовки до його повноцінного впровадження.

* У п. 5  надано доручення Кабміну протягом трьох місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:

1) прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.