Заборона музики мовою окупанта та санкції для бізнесу

Законопроєкт №15430 пропонує змінити Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» в частині мови музичного супроводу у сфері обслуговування споживачів та посилити відповідальність бізнесу.

Примусова русифікація в радянський період системно нищила українську мовну й культурну ідентичність. Через заборони й обмеження використання української мови в освіті, науці, державному управлінні, армії та міському публічному просторі російська нав’язувалася як «мова прогресу й кар’єри». Українську мову витісняли в приватну й сільську сфери, що формувало комплекс меншовартості та розрив між мовою повсякденного життя і мовою «успіху». Ця політика була не нейтральною мовною модернізацією, а інструментом імперського контролю, спрямованим на асиміляцію та послаблення української національної спільноти.

Ключова нова вимога: без музики мовою держави-агресора

Статтю 30 Закону пропонується доповнити новою ч. 9:

• будь-яке виконання або відтворення музики під час обслуговування споживачів (пісні, інші музичні твори з текстом, фонограми, відеограми, кліпи) вважається частиною обслуговування;
• така музика може звучати державною мовою або будь-якою іншою,
  крім державної (офіційної) мови держави-агресора (держави-окупанта);
• уточнюється, що правило про персональне обслуговування іншою мовою на прохання клієнта (ч. 3 ст. 30) не поширюється на музичний супровід: тобто навіть якщо клієнт просить – російськомовний плейлист у закладі буде заборонений.

Обов’язок дотримуватися цих вимог покладається на всі суб’єкти господарювання, які обслуговують споживачів (торгівля, громадське харчування, послуги тощо).

Новий спецмеханізм контролю і штрафів

Змінюється ст. 57 Закону: вводиться окремий порядок накладення штрафів саме за музичний супровід мовою держави-агресора.

Для «звичайних» порушень ст. 30 (частини 1–8):

• як і раніше, Уповноважений з захисту державної мови / його представник: складає акт, оголошує попередження і вимогу усунути порушення протягом 30 днів;
• штраф накладається лише за повторне протягом року порушення, але його планують підвищити:
  • зараз: 300–400 НМДГ (5 100–6 800 грн);
  • за законопроєктом: 500–1000 НМДГ (8 500–17 000 грн).

Для порушення нової ч. 9 ст. 30 (музика мовою держави-агресора):

• Уповноважений/представник одразу складає протокол, без попередження і строку на усунення;
• передбачено окрему градацію штрафів:
  • перше порушення – від 500 до 1000 НМДГ (8 500–17 000 грн);
  • повторне протягом року – від 1000 до 5000 НМДГ (17 000–85 000 грн);
  • третє і кожне наступне протягом року – від 5000 до 10 000 НМДГ (85 000–170 000 грн).

Процедура оформлення протоколу й постанови, строки сплати штрафу (15 днів), можливість оскарження до суду залишаються загалом такими ж, як і для інших порушень Закону.

Що це означає для бізнесу?

Якщо законопроєкт буде ухвалено:

• будь-який музичний супровід у закладах (магазини, кафе, ресторани, ТРЦ, салони, фітнес-клуби, АЗС тощо)
  – має бути без російськомовних треків / контенту мовою держави-агресора;
• Уповноважений з держмови отримає прямий інструмент реагування: без попередження, одразу протокол і значний штраф;
• за кожне наступне порушення протягом року фінансові ризики для бізнесу різко зростають (до сотень тисяч гривень).

Практичний крок для власників / управителів закладів – переглянути плейлисти, джерела музики, договори з музичними сервісами й зафіксувати внутрішні правила, що забороняють використання контенту мовою держави-агресора під час обслуговування клієнтів.