Податковий борг не списується автоматично: Верховний Суд визначив правила для неплатоспроможних ФОП

Чи можна списати податковий борг фізичної особи — підприємця лише тому, що він виник протягом трьох років до відкриття справи про неплатоспроможність?

Верховний Суд поставив крапку в одному з важливих питань практики банкрутства фізичних осіб та наголосив: самого формального збігу дат недостатньо для списання податкового боргу.

ФОП звернувся до суду із заявою про неплатоспроможність. У межах справи податковий орган заявив грошові вимоги на суму понад 1,85 млн грн.

До складу боргу входили:

- основний податковий борг;

- штрафні санкції;

- пеня.

Заборгованість виникла, зокрема, зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали цей податковий борг безнадійним і таким, що підлягає списанню. Їхня позиція ґрунтувалася на тому, що борг виник протягом трьох років до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Однак Верховний Суд не погодився з таким формальним підходом.

Що передбачає закон?

Частина 2 статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає: податковий борг, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним і списується у процедурі реструктуризації боргів.

На перший погляд, може здатися, що достатньо просто порівняти дві дати:

дату виникнення податкового боргу;

дату відкриття справи про неплатоспроможність.

Але Верховний Суд наголосив: таке механічне порівняння дат є неправильним.

Коли насправді виникає податковий борг?

Суд звернув увагу на визначення, яке міститься у Податковому кодексі України.

Податковий борг — це не просто сума, яку податковий орган визначив платнику. Це узгоджене грошове зобов’язання, не сплачене у встановлений строк, а також непогашена пеня.

Тому момент виникнення податкового боргу пов’язується:

• не з датою проведення податкової перевірки;
• не з датою складання акта перевірки;
• не з датою прийняття податкового повідомлення-рішення;
• не з датою ухвалення судового рішення про стягнення боргу.

Вирішальним є інше — момент, коли узгоджене грошове зобов’язання мало бути сплачене, але не було сплачене вчасно.

Саме з першого дня прострочення відповідна сума набуває статусу податкового боргу.

Шість обставин, які має перевірити суд

Верховний Суд сформулював важливий підхід: для правильного застосування частини 2 статті 125 КУзПБ суд має встановити не одну, а цілу сукупність обставин.

Зокрема:

► Чи існує податковий борг як несплачене у строк узгоджене грошове зобов’язання.

► Коли саме цей борг виник — з урахуванням моменту узгодження зобов’язання, строку його сплати та першого дня прострочення.

► Чи відповідає борг установленому законом трирічному критерію.

► Який реальний майновий стан боржника та чи має він можливість погасити заборгованість.

► Чи належним чином проходила процедура реструктуризації боргів.

► Чи є поведінка боржника добросовісною та чи не використовується процедура неплатоспроможності для зловживань.

Отже, неплатоспроможність — це не автоматичний спосіб позбутися податків.

Чому важлива добросовісність боржника?

Інститут неплатоспроможності фізичної особи створений для захисту людини, яка об’єктивно не може виконати свої грошові зобов’язання.

Його мета — дати добросовісному боржнику можливість:

• реструктуризувати борги;
• домовитися з кредиторами;
• поступово відновити платоспроможність;
• а в передбачених законом випадках — отримати списання частини боргів.

Однак ця процедура не повинна перетворюватися на механізм формального припинення зобов’язань.

Тому суд має перевірити, чи не приховував боржник майно або доходи, чи подав достовірну інформацію про свій майновий стан та чи співпрацював із керуючим реструктуризацією.

Якщо ж у боржника є реальна можливість погасити борг, автоматичне списання податкової заборгованості може суперечити самій меті процедури неплатоспроможності.

Чи потрібен обов’язково затверджений план реструктуризації?

Верховний Суд окремо звернув увагу на важливий нюанс.

Закон не пов’язує автоматично можливість списання податкового боргу виключно з фактом затвердження плану реструктуризації.

Але це не означає, що сам факт відкриття справи про неплатоспроможність автоматично дає право на списання боргу.

Списання має відбуватися в межах процедури реструктуризації, з дотриманням передбачених законом процедурних дій та судового контролю.

Іншими словами:

- план реструктуризації не є єдиною формальною умовою, але процедура реструктуризації та перевірка майнового стану боржника є обов’язковими елементами судового розгляду.

Яке рішення прийняв Верховний Суд?

Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги податкового органу.

Суд:

• скасував рішення судів попередніх інстанцій про визнання податкового боргу безнадійним та його списання;
• скасував рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність;
• направив справу на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області — на стадію реструктуризації боргів.

Таким чином, Верховний Суд фактично наголосив: списання податкового боргу потребує повного та всебічного дослідження обставин справи.

Головний висновок для ФОП

Постанова має важливе практичне значення для фізичних осіб — підприємців, які опинилися у складному фінансовому становищі.

Три роки — це не «чарівний строк», після якого податковий борг автоматично зникає.

Для списання боргу суд має встановити:

• коли саме виник податковий борг;
• чи відповідає він трирічному критерію;
• чи дійсно боржник є неплатоспроможним;
• яке його реальне майнове становище;
• чи добросовісно він діє;
• чи дотримано всі етапи процедури реструктуризації.

Отже, Верховний Суд сформував важливий баланс: процедура неплатоспроможності повинна захищати добросовісного боржника, але не може використовуватися як спосіб автоматичного списання податкових зобов’язань без перевірки реальної фінансової ситуації.

Стаття підготовлена на основі постанови Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 908/1194/24.