Порушення бухобліку й фінзвітності: нові розміри штрафів

Кабмін подав до Верховної Ради законопроєкт №15504 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення законодавства з фінансових питань». Документ істотно підвищує штрафи за фінансові порушення та подовжує строки для притягнення до адмінвідповідальності за статтею 164² КУпАП.

Що пропонується змінити

Законопроєкт вносить дві ключові зміни до КУпАП:

1. Збільшити строк притягнення до відповідальності за порушення з фінансових питань (ст. 38 КУпАП).

• Для правопорушень, передбачених статтею 164² КУпАП, адміністративне стягнення зможуть накладати протягом одного року з дня вчинення правопорушення.
• Зараз для більшості адмінправопорушень загальний строк становить 2 або 3 місяці (залежно від підвідомчості суду), для окремих категорій – до 6 чи 12 місяців. Раніше 164² до цього переліку не входила.

2. Різко підвищити розміри штрафів за ст. 164² КУпАП («Порушення законодавства з фінансових питань»).

Йдеться, зокрема, про такі порушення:

• приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків;
• відсутність бухобліку або його ведення з порушенням установленого порядку;
• внесення неправдивих даних до фінзвітності, неподання фінзвітності;
• несвоєчасні / неякісні інвентаризації;
• несвоєчасне подання або затвердження фінпланів і звітів держпідприємств;
• перешкоджання органам держфінконтролю;
• невжиття заходів щодо відшкодування збитків тощо.

Пропонується:

• за першим порушенням:
  • нині: штраф від 8 до 15 НМДГ (від 136 до 255 грн);
  • буде: штраф від 50 до 70 НМДГ (від 850 до 1190 грн);
• за повторне протягом року:
  • нині: штраф від 10 до 20 НМДГ (від 170 до 340 грн);
  • буде: штраф від 60 до 80 НМДГ (від 1020 до 1360 грн).

Фактично санкції підвищуються приблизно у 5–6 разів.

Чому уряд вважає зміни необхідними

У пояснювальній записці Мінфін зазначає:

• діючі строки притягнення часто не дозволяють встигнути скласти протокол і накласти стягнення за результатами ревізій та перевірок, особливо якщо порушення не триваючі, а виявляються із запізненням;
• розміри штрафів за ст. 164² востаннє оновлювали у 1996 році, і нині вони не мають належного превентивного ефекту;
• це підриває дієвість держфінконтролю, сприяє безкарності й повторенню аналогічних порушень, знижує рівень фінансової дисципліни.

Мета законопроєкту:

• забезпечити невідворотність покарання за фінансові порушення;
• посилити превентивний ефект штрафів;
• зміцнити фінансову дисципліну в державному й приватному секторах.

Для кого це важливо на практиці

Під ризиком посиленої відповідальності – насамперед:

• керівники та головні бухгалтери:
  • підприємств державного сектору;
  • комунальних підприємств;
  • бюджетних установ;
• посадові особи, відповідальні за:
  • ведення бухобліку та складання фінзвітності;
  • фінансові плани держпідприємств;
  • організацію інвентаризацій;
  • взаємодію з органами держфінконтролю.

Для бізнесу загалом це сигнал:

• формальний або «для галочки» бухоблік, невчасні інвентаризації, маніпуляції з фінзвітністю, перешкоджання ревізіям – можуть коштувати відчутно дорожче;
• у контролюючих органів буде більше часу (до року), щоб притягнути до відповідальності за виявлені порушення.

Фінансові наслідки та подальші кроки

За оцінкою Мінфіну:

• реалізація закону не потребує додаткових видатків з держбюджету або місцевих бюджетів;
• законопроєкт не зачіпає євроінтеграційні зобов’язання, права людини, гендерну рівність, не містить корупційних ризиків.

У разі ухвалення Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

На тлі законопроєкту №15504, який у кілька разів підвищує штрафи за порушення фінансового законодавства та подовжує строки притягнення до відповідальності, особливо гостро постає питання балансу відповідальності всередині бізнесу. Держава послідовно посилює тиск саме через фінансові санкції, але в реальних комерційних структурах ініціаторами ризикових рішень і «креативних» схем зазвичай є власники або топменеджмент, а не головні бухгалтери. Водночас саме бухгалтер формально виступає відповідальним за ведення обліку й подання звітності й часто стає першим адресатом адміністративних покарань, навіть якщо він лише технічно виконує нав’язані управлінські рішення. Додатковий вимір проблеми в тому, що бухгалтер, боячись втратити роботу й джерело доходу, нерідко погоджується «закривати очі» на такі практики, розуміючи, що в разі перевірки саме він опиниться на передньому краї відповідальності.