Арешт рахунків не блокує зарплату: що дозволяє закон

Ситуація, коли у юридичної особи арештовують банківські рахунки (наприклад, за рішенням суду та в межах виконавчого провадження), не звільняє від обов’язку виплачувати зарплату працівникам і сплачувати податки й збори.

Податковий кодекс України прямо встановлює, що податковий обов’язок – це обов’язок платника обчислити, задекларувати та/або сплатити податки і збори у визначені строки (п. 36.1 ст. 36 ПКУ). Платник зобов’язаний самостійно сплатити задекларовані податкові зобов’язання протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації (абз. перший п. 57.1 ст. 57 ПКУ).

Для ПДФО, військового збору та ЄСВ це означає: навіть за наявності арешту рахунків юридична особа все одно зобов’язана забезпечити сплату цих сум.

Що дозволяє закон при арешті рахунків

Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (з урахуванням змін Закону № 3048-IX) на період дії воєнного стану встановлено спеціальні правила.

Відповідно до розд. XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404, та роз'яснення ДПС, юридичні особи – боржники та самозайняті особи, на чиї кошти накладено арешт органами ДВС або приватними виконавцями,  

можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для:

• виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти мінімальних зарплат на місяць на одного працівника (у 2026 році – 43 235 грн);
• сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Тобто арешт рахунку не блокує повністю всі операції: закон прямо дозволяє проводити видатки на зарплату (у встановленому ліміті) та податки/ЄСВ, незважаючи на арешт.

Це узгоджується з нормами ПКУ, за якими сплата податків здійснюється власними коштами платника, а обов’язок зі сплати не припиняється лише через арешт рахунків (п. 87.1 ст. 87 ПКУ; п. 15.1, п.п. 14.1.39, 14.1.156 ПКУ).

Алгоритм дій підприємства

Якщо рахунок арештований, а підприємству потрібно виплатити зарплату та сплатити ПДФО, військовий збір і ЄСВ, слід діяти так.

1. Звернутися до державного або приватного виконавця

Підприємство подає письмову заяву до державного чи приватного виконавця, який наклав арешт, з вимогою:

• дозволити проведення видаткових операцій з поточного рахунку:
  • на виплату заробітної плати в межах не більше 43 235 грн на місяць на одного працівника (5 мінімальних зарплат у 2026 році);
  • на сплату податків і зборів (ПДФО, військового збору);
  • на сплату ЄСВ.

У заяві доцільно:

• послатися на розд. XIII Закону № 1404-VIII;
• додати розрахунок сум зарплати працівникам у межах лімітів та відповідних сум ПДФО, ВЗ, ЄСВ;
• вказати реквізити рахунків для перерахування податків і внесків.

2. Дії у разі відмови виконавця

Якщо державний або приватний виконавець:

• відмовляється зняти арешт в межах сум, необхідних для виплати зарплати та сплати податків/ЄСВ, або
• фактично блокує виконання цих операцій,

підприємство має право оскаржити його дії (або бездіяльність) в суді.

У скарзі до суду доцільно посилатися на розд. XIII Закону № 1404-VIII, навести аргументи, що обмеження виплати зарплати й сплати податків суперечить закону, додати копії заяви до виконавця, відповідь/відмову (якщо є), розрахунки сум зарплати та податків.

Висновок

• Арешт рахунків юридичної особи не скасовує обов’язку сплачувати ПДФО, військовий збір та ЄСВ і виплачувати працівникам заробітну плату.
• Закон прямо дозволяє проводити видаткові операції з арештованих рахунків на зарплату (в межах 5 МЗП на працівника) та податки/ЄСВ (розд. XIII Закону № 1404-VIII).
• Підприємство повинно:
  1. подати письмову заяву виконавцю про розблокування коштів у дозволених межах;
  2. у разі відмови – оскаржити дії виконавця до суду.

Таким чином, навіть при арешті рахунків роботодавець має законні механізми виконати свої обов’язки перед працівниками та бюджетом.