Чи стає доходом сума ПДФО, сплачена замість працівника?

Податковий кодекс визначає, що дохід з джерелом з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами від діяльності на території України (п.п. 14.1.54 ПКУ).

До загального оподатковуваного доходу фізособи включається, зокрема, дохід у вигляді додаткового блага (п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ) – це вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг, знижок, а також інші вигоди, якщо не діє спецзвільнення ст. 165 ПКУ.

Під «додатковими благами» (п.п. 14.1.47 ПКУ) розуміють:

• кошти, матеріальні/нематеріальні цінності, послуги та інші види доходу, які виплачує (надає) платнику податку податковий агент,
• якщо такий дохід не є зарплатою і не пов’язаний з виконанням трудових обов’язків або ЦП‑договорів (за винятком прямо передбачених у розд. IV ПКУ випадків).

Податковий агент (роботодавець, юрособа тощо), який нараховує/виплачує оподатковуваний дохід, зобов’язаний утримати ПДФО із суми такого доходу за рахунок платника (п.п. 168.1.1 ПКУ) за ставкою 18 % (ст. 167 ПКУ) і відзвітувати про це в податковому розрахунку (додаток 4ДФ).

Якщо ж податок, який мала б сплатити фізична особа сплачено за її рахунок податковим агентом, але фактично з коштів самого агента (тобто не утримано із суми доходу фізособи), то:

• для фізичної особи це означає, що хтось сплатив її особисте грошове зобов’язання;
• така оплата за рахунок іншої особи є додатковим благом (економічною вигодою),
• і вона включається до оподатковуваного доходу платника податку.

Отже:

сума податкового зобов’язання фізособи, сплачена з коштів податкового агента (а не за рахунок утримання із доходу фізособи), вважається її додатковим благом і оподатковується ПДФО за ставкою 18 %.

Додатково з такої суми нараховується й 5 % військового збору (як із будь‑якого іншого оподатковуваного доходу, якщо немає спеціального звільнення, застосування зниженої ставки 1,5% можливо лише, згідно ПКУ ЗІР).