Повітряна тривога: чи може керівник не пускати в укриття?
За період повномасштабної війни український бізнес навчився працювати в умовах постійної загрози повітряних атак. Якщо на початку великої війни більшість магазинів та інших закладів припиняли роботу після оголошення тривоги, то зараз дедалі більше компаній самостійно вирішують, як працювати під час сигналу небезпеки. Виникає конфліктна ситуація: підприємство продовжує роботу, а працівники хочуть піти в укриття через «Шахеди», ракети або комбіновану атаку, але керівник не дозволяє. Потрібно з’ясувати, чи порушує така заборона право працівника на безпеку.
Закон гарантує працівникам право на безпечні умови праці. Кодекс законів про працю зобов’язує роботодавця забезпечити безпечні та нешкідливі умови, а ст. 153 КЗпП забороняє вимагати від працівника роботу, що створює явну небезпеку для життя або не відповідає законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від роботи, якщо виникла небезпечна виробнича ситуація, повідомивши про це керівника.
Аналогічну гарантію містить ст. 6 Закону «Про охорону праці».
Важливо не лише те, чи має підприємство право працювати під час тривоги, а й умови такої роботи. Якщо забезпечено доступ до укриття та чіткий порядок дій під час тривоги, сам факт продовження роботи не означає порушення закону. Інша річ, коли працівникам не дозволяють залишити робоче місце й пройти в укриття або вимагають працювати, коли це явно небезпечно для життя чи здоров’я. Внутрішні правила не можуть скасовувати вимоги охорони праці.
При цьому працівник не може щоразу самовільно й без попередження залишати робоче місце. На підприємстві має бути затверджений порядок дій під час повітряної тривоги: коли залишати роботу, куди прямувати та як діяти в укритті. Цей порядок має гарантувати безпеку, а не блокувати доступ до сховища.
Держпраці у роз’ясненнях рекомендує керівникам видати наказ про дії працівників і відвідувачів під час повітряної тривоги, затвердити алгоритм, визначити найближче укриття та маршрут до нього. Пропонується передбачити, що після сигналу тривоги працівники й відвідувачі залишають приміщення й проходять в укриття, а з наказом і маршрутом їх слід ознайомити під підпис. Роботодавець відповідає за дії або бездіяльність, які можуть призвести до нещасних випадків, а працівник зобов’язаний дбати про власну безпеку.
Питання стало ще актуальнішим після зміни правил оповіщення. Постановою КМУ №1092 від 4 вересня 2026 року запроваджено два рівні небезпеки – жовтий та червоний. Жовтий рівень означає загрозу застосування безпілотників, тоді як червоний оголошується у разі загрози використання ракет або ракетно-дронових засобів ураження, а також масованого застосування безпілотників. Це не означає, що під час будь-якої «повітряної тривоги» підприємство зобов’язане миттєво зупинити роботу й відновити її лише після «відбою».
Нові правила, навпаки, дозволяють бізнесу працювати за умови наявності тимчасового або постійного укриття для працівників і відвідувачів. Для підприємств без укриття передбачено перехідний період: робота можлива за погодженням із трудовим колективом, але не довше трьох місяців з дня набрання чинності постановою №1092.
Водночас дозвіл працювати під час певного рівня повітряної загрози не означає, що роботодавець може ігнорувати вимоги законодавства про охорону праці. Нові правила не скасовують обов’язку щодо безпеки працівників. Те, що підприємству дозволено працювати під час жовтого рівня, не дає керівнику права забороняти працівникам перейти в укриття. Якщо така заборона змушує людину залишатися в умовах, небезпечних для життя чи здоров’я, дії роботодавця можуть суперечити трудовому законодавству.
