Середній заробіток добровольцю ТРО: Верховний Суд поставив крапку у спорі
Чи може роботодавець припинити виплачувати середній заробіток працівнику, який уклав контракт добровольця територіальної оборони?
Верховний Суд відповів: ні, якщо працівник виконує державні або громадські обов’язки у робочий час.
Справа № 320/11927/22
Постанова КАС ВС від 27 серпня 2026 року
Що сталося?
Працівник уклав контракт добровольця територіальної оборони до 19 липня 2022 року та був увільнений від роботи на час виконання завдань із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.
Після набрання чинності Законом України № 2352-IX роботодавець припинив виплату середнього заробітку, посилаючись на зміни до статті 119 КЗпП України.
Працівник звернувся до суду.
Що сказав Верховний Суд?
ВС звернув увагу на принципову різницю між:
► військовослужбовцями, для яких гарантії передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП;
та
► добровольцями територіальної оборони, які не є військовослужбовцями у розумінні Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Доброволець територіальної оборони є цивільною особою у складі воєнізованого підрозділу.
Тому скасування з 19 липня 2022 року гарантії щодо середнього заробітку для окремих категорій працівників не означає автоматичного скасування цієї гарантії для добровольців територіальної оборони.
Ключове — ч. 1 ст. 119 КЗпП
Саме вона передбачає збереження за працівником:
- місця роботи;
- посади;
- середнього заробітку
на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо відповідно до законодавства такі обов’язки можуть виконуватися у робочий час.
І важливо: після 19 липня 2022 року ця норма не була змінена.
Отже, застосовувати до добровольця ТРО положення частини третьої статті 119 КЗпП України як підставу для припинення виплати середнього заробітку — неправильно.
Що це означає на практиці?
Якщо працівник:
- уклав контракт добровольця територіальної оборони;
- виконує завдання територіальної оборони;
- виконує їх у робочий час;
- належним чином підтверджує таке виконання,
роботодавець має враховувати гарантії, передбачені ч. 1 ст. 119 КЗпП, у тому числі щодо збереження середнього заробітку.
При цьому роботодавець може вимагати підтвердження того, що завдання добровольця виконувалися саме у робочий час. Такий підхід раніше також роз’яснювався Міністерством економіки та висвітлювався Верховним Судом.
Висновок
Не кожен працівник, який захищає Україну у складі територіальної оборони, автоматично є військовослужбовцем.
І саме ця юридична різниця має значення для застосування статті 119 КЗпП.
Постанова КАС ВС від 27.08.2026 у справі № 320/11927/22 ще раз підтверджує: при визначенні трудових гарантій потрібно дивитися не лише на факт участі в обороні України, а й на правовий статус особи та конкретну норму закону, яка встановлює відповідну гарантію.
Практика Верховного Суду + трудове законодавство = аргумент, який варто знати і працівнику, і роботодавцю.
