19.02.13
Друкувати
Улыбнитесь: с вас снимают ... расходы и НДС
Кожного року Уряд намагається тією чи іншою мірою реформувати Державну податкову службу. І щоразу ці реформи "приголомшливіші" за попередні: то Державну податкову адміністрацію перейменовують у Державну податкову службу, то скорочують кількість районних і міжрайонних інспекцій, то проводять внутрішню реорганізацію із перетасуванням колоди керівних посад, то об’єднують податкову службу із митною. На тлі цих пафосних дій і звітів про їх виконання незміно стабільними лишаються декілька особливостей вітчизняної податкової системи:
· податкове законодавство є, по суті, фіскальним, про партнерські відносини із платниками податків у реальному житті не йдеться;
· податкове законодавство, форма і система звітності хаотично змінюються, що створює перманентні незручності в роботі і унеможливлює нормальне податкове планування;
· податкова служба регулярно винаходить нові "творчі" підходи і механізми наповнення бюджету.
Саме на останньому аспекті ми і зупинимося. Ідеться про ситуації, коли податкова служба починає масово застосовувати нові, нестандартні механізми для збільшення податкових надходжень.
Правила податкового "зйому"
Протягом останніх років платники податків стикаються з неприємними несподіванками у вигляді документальних виїзних і невиїзних позапланових перевірок, які проводять податкові органи. Схема дій податкової служби така:
1) запит і отримання від платника податків документів щодо операції із контрагентом;
2) проведення документальної перевірки, за наслідками якої приймається акт, яким встановлюються "порушення" в роботі із контрагентом платника податків.
Порушення законодавства податкова служба обґрунтовує доволі стандартно:
· контрагент платника податків не знаходиться за місцем реєстрації;
· директор контрагента платника податків прописаний в іншому регіоні, ніж підприємство, яким він керує, або директор не отримав дозвіл на працевлаштування як іноземець, або щодо директора порушена кримінальна справа;
· контрагент платника податків не має достатніх, на погляд перевіряючих, виробничих потужностей для продажу товарів, робіт, послуг і достатніх трудових ресурсів;
· контрагент платника податків працював по ланцюгу з іншими компаніями, які у розумінні податкової служби є "податковими ямами";
· контрагенти контрагентів платника податків ухиляються від податкових перевірок або ж не подають звітність тощо;
· операції платника податків із контрагентом мають нетоварний, мнимий характер і тому не спричиняють реальних юридичних наслідків;
· зрештою правочини платника податків визнаються самою податковою, без залучення суду, нікчемними на підставі чч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
За результатом перевірки із платника податків "знімають" задекларований податковий кредит із податку на додану вартість і/або витрати в частині податку на прибуток.
Зміна практики
Протягом 2011-2012 рр. за наслідками подібних перевірок платнику податків "знімали" кредит із ПДВ та/або витрати із податку на прибуток, складали і направляли податкове повідомлення-рішення. Загалом юристи вже розробили механізми боротьби з такими повідомленнями-рішеннями, тож ми зосередимося на деяких новаціях.
Тепер податкова служба при складанні Акта перевірки застосовує ст. 86.10 Податкового кодексу України, у результаті чого зазначає факти як заниження, так і завищення податкових зобов"язань платника податків. Тобто одночасно зі "зняттям" задекларованого кредиту ПДВ і витрат податку на прибуток податкова служба знімає зобов’язання із ПДВ і доходи такого платника податку за відповідний період. За наслідками такої незвичної і "безболісної" перевірки платник податків не те що не отримує донарахування податків, штрафів, пені, але й часто лишається в невеликому "плюсі" у вигляді штучної переплати, адже зазвичай "зняті" дохід і зобов’язання із ПДВ є більшими, ніж витрати і кредит із ПДВ. Звісно, жодного повідомлення-рішення після цього не складається, і платник податків нічого не доплачує у бюджет.
Яка користь податковій службі від таких дій? А ось яка:
· платник податків за відсутності повідомлення-рішення і видимих санкцій нічого не оскаржує, адже безпосередньо для нього такий Акт начебто безболісний, а сперечатися із податковою зайвий раз мало хто хоче;
· такий неоскаржений і "законний" Акт перевірки в подальшому використовується податковою службою як беззаперечний доказ під час перевірок усіх контрагентів платника податків, які закуповували в нього товари, роботи, послуги. І вже на підставі цього акта податкові інспекції "знімають" іншим платникам податків витрати та кредит із ПДВ за взаємовідносинами, які ті мали з платником податків. Мотивація проста: акт неоскаржений, а викладені в ньому факти достовірні, адже платник податків мав нетоварні операції з фірмою Х, тому і ви не могли купити в нього нічого "товарного".
Таким чином, на одного небитого платника податків припадає від одного до N-ної кількості битих, тобто таких, яких перевірили і яким виписали реальні повідомлення-рішення з вимогою доплатити ПДВ і податок на прибуток.
Не хочемо? Чи не можемо?
Тепер перейдемо до суто юридичної проблематики. Згідно зі ст. 56.2 ПК платник податків наділений правом оскаржити як неправильно визначену контролюючим органом суму грошового зобов"язання, так і "будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу".
Ситуація з оскарженням повідомлень-рішень зрозуміла. Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. №1236 визначений Порядок направлення органами Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, а наказом від 19.11.2012 р. №1203 затверджено Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами Державної податкової служби.
Але можливість оскарження Актів перевірок взагалі не передбачена. Статтею 86 ПК визначений порядок оформлення результатів перевірок. Так, у п. 7 цієї статті сказано, що в разі незгоди з актом платник податків має право лише… подати свої заперечення до податкового органу і брати участь у їх розгляді. Тобто прямої можливості оскарження актів перевірок не передбачено.
Деякі юристи одразу запропонують прив’язати акти перевірок до "будь-яких інших рішень, що суперечать законодавству або виходять за межі повноважень контролюючого органу" в контексті ст. 56.2 ПК і спробувати їх оскаржити. Але нічого не вийде. Відповідно до останньої судової та адміністративної практики, що відображена в листі Державної податкової служби України від 31.07.2012 р. № 20727/7/10-0217/2986, за загальним правилом акти податкових перевірок не підлягають оскарженню, оскільки не породжують прав і обов’язків для платників податків, а лише фіксують результати перевірки.
Слід додати, що суди неухильно дотримуються цієї концепції. Наразі подати адміністративний позов про скасування Акта перевірки і виграти його неможливо.
Відплачуємо тією ж монетою
Аналіз податкового, адміністративного і процесуального законодавства, а також такого безцінного ресурсу, як юридичні форуми, дозволяє виокремити деякі пропозиції юридичної спільноти щодо боротьби з актами перевірок, за якими не приймаються повідомлення-рішення (на професійному сленгу їх іще називають "нікчеми"):
1) надати письмовий запит до податкового органу з метою збору доказової бази, у якому поцікавитися:
· які саме заходи вжито контролюючим органом за наслідками складання Акта перевірки, зокрема яким чином за певний податковий період змінено податкові зобов’язання підприємства з ПДВ і податку на прибуток;
· чи приймалося за наслідками Акта перевірки повідомлення-рішення;
· надати копії наказу начальника податкового органу про призначення перевірки (буде потрібна доказова база);
2) оскаржити наказ начальника податкового органу про призначення перевірки (за наявності підстав). Якщо суд у результаті розгляду визнає відповідний наказ протиправним і скасує його, то платник податків отримає важливий правовий аргумент у вигляді рішення суду вже в іншому судовому процесі. Відповідно до рекомендацій податкової служби (лист ДПСУ від 26.09.2011 р. №2096/6/22-2314/155) такі накази не оскаржуються до податкових органів, оскільки є управлінськими рішеннями. Не аналізуючи правовий бік таких рекомендацій, зауважимо, що не слід гаяти час на адміністративне оскарження наказу у вищестоящих органах. У Листі від 24.12.2010 р. № 1844/11/13-10 Вищий адміністративний суд України підтверджує можливість оскарження наказів про проведення перевірок, оскільки "зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства";
3) ініціювати проведення нової, додаткової, повторної перевірки з метою прийняття нового Акта перевірки та скасування попереднього акта. Це можна здійснити в такий спосіб:
· шляхом подання заперечення на Акт перевірки та прохання до податкового органу переглянути результати перевірки (п/п 5 п. 1 ст. 78 ПК);
· за ініціативою платника податків (п. 2 ст. 78 ПК);
· шляхом подання уточнюючого податкового розрахунку (п/п 3 п. 1 ст. 78 ПК);
· шляхом перегляду Акта перевірки вищестоящим податковим органом на предмет законності дій працівників, що проводили перевірку (п/п 12 п. 1 ст. 78 ПК). Цей варіант передбачає обов’язкове проведення службового розслідування. При цьому вищестоящий податковий орган має право провести повторну перевірку (але не зобов’язаний це робити);
4) подати згідно з ч. 4 ст. 105 КАСУ адміністративний позов, у якому можна передбачити таке:
· визнати незаконними дії посадових осіб податкової служби під час проведення перевірки (підстави: порушення порядку проведення перевірки, невідповідність висновків реальним обставинам справи, порушення інших вимог оформлення результатів перевірки);
· визнати протиправними дії працівників податкової служби щодо визнання фінансово-господарських операцій фіктивними, а правочини - нікчемними, зокрема, внаслідок перевищення службових повноважень, встановлених ст. 10 і 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні";
· визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень - податкової інспекції, які полягають у визначенні відсутності об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), зокрема, внаслідок перевищення службових повноважень, встановлених ст. 10 і 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні";
· визнати протиправною бездіяльність посадових осіб податкової служби, яка полягає в нескладанні податкового повідомлення-рішення, яке є обов’язковим згідно з податковим законодавством;
· визнати Акт перевірки таким, що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. №984;
· зобов’язати податкову службу внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПСУ в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті перевірки, та зобов’язати Державну податкову інспекцію відновити в базах даних (АРМ "Контрагент" тощо) задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов’язань за період перевірки, відкоригованих ДПІ на підставі Акта перевірки;
· подати до суду клопотання про негайне вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову (заборонити податковій службі направляти Акт перевірки до органів Державної податкової служби, на обліку в яких перебувають контрагенти платника податків за ланцюгами руху товарів та послуг, що були предметом угод, визнаних нікчемними; у разі направлення копій Акта перевірки відкликати їх, а також заборонити будь-яким особам використовувати в якості носія доказової інформації Акт перевірки до прийняття рішення по суті позовних вимог у справі);
5) подати до правоохоронних органів (податкова міліція, прокуратура тощо) заяву щодо службових порушень, вчинених працівниками ДПІ під час складання Акта перевірки;
6) провести експертизу або отримати висновок спеціаліста (адвоката, аудитора тощо). За наслідками звернення платника податків може бути наданий висновок фахівця, що підтверджує товарність операції, правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку тощо.
Автор не наполягає на перевагах того чи іншого способу дій. Кожну ситуацію слід аналізувати окремо. Перед вами, шановні колеги, лише набір інструментів, і лише вам вирішувати, які з них використати для захисту клієнтів.
Володимир ПОТАПЕНКО
Правовий тиждень №4-6, 19 лютого 2013
· податкове законодавство є, по суті, фіскальним, про партнерські відносини із платниками податків у реальному житті не йдеться;
· податкове законодавство, форма і система звітності хаотично змінюються, що створює перманентні незручності в роботі і унеможливлює нормальне податкове планування;
· податкова служба регулярно винаходить нові "творчі" підходи і механізми наповнення бюджету.
Саме на останньому аспекті ми і зупинимося. Ідеться про ситуації, коли податкова служба починає масово застосовувати нові, нестандартні механізми для збільшення податкових надходжень.
Правила податкового "зйому"
Протягом останніх років платники податків стикаються з неприємними несподіванками у вигляді документальних виїзних і невиїзних позапланових перевірок, які проводять податкові органи. Схема дій податкової служби така:
1) запит і отримання від платника податків документів щодо операції із контрагентом;
2) проведення документальної перевірки, за наслідками якої приймається акт, яким встановлюються "порушення" в роботі із контрагентом платника податків.
Порушення законодавства податкова служба обґрунтовує доволі стандартно:
· контрагент платника податків не знаходиться за місцем реєстрації;
· директор контрагента платника податків прописаний в іншому регіоні, ніж підприємство, яким він керує, або директор не отримав дозвіл на працевлаштування як іноземець, або щодо директора порушена кримінальна справа;
· контрагент платника податків не має достатніх, на погляд перевіряючих, виробничих потужностей для продажу товарів, робіт, послуг і достатніх трудових ресурсів;
· контрагент платника податків працював по ланцюгу з іншими компаніями, які у розумінні податкової служби є "податковими ямами";
· контрагенти контрагентів платника податків ухиляються від податкових перевірок або ж не подають звітність тощо;
· операції платника податків із контрагентом мають нетоварний, мнимий характер і тому не спричиняють реальних юридичних наслідків;
· зрештою правочини платника податків визнаються самою податковою, без залучення суду, нікчемними на підставі чч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
За результатом перевірки із платника податків "знімають" задекларований податковий кредит із податку на додану вартість і/або витрати в частині податку на прибуток.
Зміна практики
Протягом 2011-2012 рр. за наслідками подібних перевірок платнику податків "знімали" кредит із ПДВ та/або витрати із податку на прибуток, складали і направляли податкове повідомлення-рішення. Загалом юристи вже розробили механізми боротьби з такими повідомленнями-рішеннями, тож ми зосередимося на деяких новаціях.
Тепер податкова служба при складанні Акта перевірки застосовує ст. 86.10 Податкового кодексу України, у результаті чого зазначає факти як заниження, так і завищення податкових зобов"язань платника податків. Тобто одночасно зі "зняттям" задекларованого кредиту ПДВ і витрат податку на прибуток податкова служба знімає зобов’язання із ПДВ і доходи такого платника податку за відповідний період. За наслідками такої незвичної і "безболісної" перевірки платник податків не те що не отримує донарахування податків, штрафів, пені, але й часто лишається в невеликому "плюсі" у вигляді штучної переплати, адже зазвичай "зняті" дохід і зобов’язання із ПДВ є більшими, ніж витрати і кредит із ПДВ. Звісно, жодного повідомлення-рішення після цього не складається, і платник податків нічого не доплачує у бюджет.
Яка користь податковій службі від таких дій? А ось яка:
· платник податків за відсутності повідомлення-рішення і видимих санкцій нічого не оскаржує, адже безпосередньо для нього такий Акт начебто безболісний, а сперечатися із податковою зайвий раз мало хто хоче;
· такий неоскаржений і "законний" Акт перевірки в подальшому використовується податковою службою як беззаперечний доказ під час перевірок усіх контрагентів платника податків, які закуповували в нього товари, роботи, послуги. І вже на підставі цього акта податкові інспекції "знімають" іншим платникам податків витрати та кредит із ПДВ за взаємовідносинами, які ті мали з платником податків. Мотивація проста: акт неоскаржений, а викладені в ньому факти достовірні, адже платник податків мав нетоварні операції з фірмою Х, тому і ви не могли купити в нього нічого "товарного".
Таким чином, на одного небитого платника податків припадає від одного до N-ної кількості битих, тобто таких, яких перевірили і яким виписали реальні повідомлення-рішення з вимогою доплатити ПДВ і податок на прибуток.
Не хочемо? Чи не можемо?
Тепер перейдемо до суто юридичної проблематики. Згідно зі ст. 56.2 ПК платник податків наділений правом оскаржити як неправильно визначену контролюючим органом суму грошового зобов"язання, так і "будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу".
Ситуація з оскарженням повідомлень-рішень зрозуміла. Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. №1236 визначений Порядок направлення органами Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, а наказом від 19.11.2012 р. №1203 затверджено Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами Державної податкової служби.
Але можливість оскарження Актів перевірок взагалі не передбачена. Статтею 86 ПК визначений порядок оформлення результатів перевірок. Так, у п. 7 цієї статті сказано, що в разі незгоди з актом платник податків має право лише… подати свої заперечення до податкового органу і брати участь у їх розгляді. Тобто прямої можливості оскарження актів перевірок не передбачено.
Деякі юристи одразу запропонують прив’язати акти перевірок до "будь-яких інших рішень, що суперечать законодавству або виходять за межі повноважень контролюючого органу" в контексті ст. 56.2 ПК і спробувати їх оскаржити. Але нічого не вийде. Відповідно до останньої судової та адміністративної практики, що відображена в листі Державної податкової служби України від 31.07.2012 р. № 20727/7/10-0217/2986, за загальним правилом акти податкових перевірок не підлягають оскарженню, оскільки не породжують прав і обов’язків для платників податків, а лише фіксують результати перевірки.
Слід додати, що суди неухильно дотримуються цієї концепції. Наразі подати адміністративний позов про скасування Акта перевірки і виграти його неможливо.
Відплачуємо тією ж монетою
Аналіз податкового, адміністративного і процесуального законодавства, а також такого безцінного ресурсу, як юридичні форуми, дозволяє виокремити деякі пропозиції юридичної спільноти щодо боротьби з актами перевірок, за якими не приймаються повідомлення-рішення (на професійному сленгу їх іще називають "нікчеми"):
1) надати письмовий запит до податкового органу з метою збору доказової бази, у якому поцікавитися:
· які саме заходи вжито контролюючим органом за наслідками складання Акта перевірки, зокрема яким чином за певний податковий період змінено податкові зобов’язання підприємства з ПДВ і податку на прибуток;
· чи приймалося за наслідками Акта перевірки повідомлення-рішення;
· надати копії наказу начальника податкового органу про призначення перевірки (буде потрібна доказова база);
2) оскаржити наказ начальника податкового органу про призначення перевірки (за наявності підстав). Якщо суд у результаті розгляду визнає відповідний наказ протиправним і скасує його, то платник податків отримає важливий правовий аргумент у вигляді рішення суду вже в іншому судовому процесі. Відповідно до рекомендацій податкової служби (лист ДПСУ від 26.09.2011 р. №2096/6/22-2314/155) такі накази не оскаржуються до податкових органів, оскільки є управлінськими рішеннями. Не аналізуючи правовий бік таких рекомендацій, зауважимо, що не слід гаяти час на адміністративне оскарження наказу у вищестоящих органах. У Листі від 24.12.2010 р. № 1844/11/13-10 Вищий адміністративний суд України підтверджує можливість оскарження наказів про проведення перевірок, оскільки "зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства";
3) ініціювати проведення нової, додаткової, повторної перевірки з метою прийняття нового Акта перевірки та скасування попереднього акта. Це можна здійснити в такий спосіб:
· шляхом подання заперечення на Акт перевірки та прохання до податкового органу переглянути результати перевірки (п/п 5 п. 1 ст. 78 ПК);
· за ініціативою платника податків (п. 2 ст. 78 ПК);
· шляхом подання уточнюючого податкового розрахунку (п/п 3 п. 1 ст. 78 ПК);
· шляхом перегляду Акта перевірки вищестоящим податковим органом на предмет законності дій працівників, що проводили перевірку (п/п 12 п. 1 ст. 78 ПК). Цей варіант передбачає обов’язкове проведення службового розслідування. При цьому вищестоящий податковий орган має право провести повторну перевірку (але не зобов’язаний це робити);
4) подати згідно з ч. 4 ст. 105 КАСУ адміністративний позов, у якому можна передбачити таке:
· визнати незаконними дії посадових осіб податкової служби під час проведення перевірки (підстави: порушення порядку проведення перевірки, невідповідність висновків реальним обставинам справи, порушення інших вимог оформлення результатів перевірки);
· визнати протиправними дії працівників податкової служби щодо визнання фінансово-господарських операцій фіктивними, а правочини - нікчемними, зокрема, внаслідок перевищення службових повноважень, встановлених ст. 10 і 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні";
· визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень - податкової інспекції, які полягають у визначенні відсутності об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), зокрема, внаслідок перевищення службових повноважень, встановлених ст. 10 і 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні";
· визнати протиправною бездіяльність посадових осіб податкової служби, яка полягає в нескладанні податкового повідомлення-рішення, яке є обов’язковим згідно з податковим законодавством;
· визнати Акт перевірки таким, що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. №984;
· зобов’язати податкову службу внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПСУ в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті перевірки, та зобов’язати Державну податкову інспекцію відновити в базах даних (АРМ "Контрагент" тощо) задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов’язань за період перевірки, відкоригованих ДПІ на підставі Акта перевірки;
· подати до суду клопотання про негайне вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову (заборонити податковій службі направляти Акт перевірки до органів Державної податкової служби, на обліку в яких перебувають контрагенти платника податків за ланцюгами руху товарів та послуг, що були предметом угод, визнаних нікчемними; у разі направлення копій Акта перевірки відкликати їх, а також заборонити будь-яким особам використовувати в якості носія доказової інформації Акт перевірки до прийняття рішення по суті позовних вимог у справі);
5) подати до правоохоронних органів (податкова міліція, прокуратура тощо) заяву щодо службових порушень, вчинених працівниками ДПІ під час складання Акта перевірки;
6) провести експертизу або отримати висновок спеціаліста (адвоката, аудитора тощо). За наслідками звернення платника податків може бути наданий висновок фахівця, що підтверджує товарність операції, правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку тощо.
Автор не наполягає на перевагах того чи іншого способу дій. Кожну ситуацію слід аналізувати окремо. Перед вами, шановні колеги, лише набір інструментів, і лише вам вирішувати, які з них використати для захисту клієнтів.
Володимир ПОТАПЕНКО
Правовий тиждень №4-6, 19 лютого 2013
Рубрика:
- Інше
- /
Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.
Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.
Коментарі
Блоги 
.jpg?v=1709910824)