Какими документами оформляется и как отражается в учете получение займа от нерезидентов – юридических или физических лиц?

   Підприємство має намір отримати процентну або безпроцентну позику від нерезидентів (юридичних чи фізичних осіб). Який порядок відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку та які документи необхідно оформити для укладення договору позики та підтвердження статусу нерезидента?
   
   Порядок оформлення договорів позики регламентовано § 1 гл. 71 ЦКУ. Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (ст. 1046 ЦКУ). Якщо позикодавцем є юридична особа, то договір позики укладається у письмовій формі (ст. 1047 ЦКУ). При цьому позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок отримання процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦКУ).
   
   Порядок оподаткування позикових коштів регламентовано нормами р. III ПКУ.
   
   Так, згідно з пп. 14.1.258 ПКУ фінансовий кредит – кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами – нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент. Нерезиденти – це:
   
   а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
   
   б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
   
   в) фізичні особи, які не є резидентами України (пп. 14.1.122 ПКУ).
   
   Позика – грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики (пп. 14.1.267 ПКУ).
   
   Отже нерезиденти (фізичні або юридичні особи), не будучи банками чи небанківськими фінансовими установами, можуть надавати кошти у борг із отриманням відсотків за користування.
   
   Основна сума отриманих кредитів, позик, згідно із пп. 136.1.20 ПКУ не включається до складу доходів платника податку. В п. 153.4 ПКУ детальніше регламентовано операції з борговими вимогами. Так, не включаються до складу доходу і не підлягають оподаткуванню кошти, залучені платником податку у зв'язку з отриманням фінансових кредитів, позик від інших осіб-кредиторів (пп. 153.4.1 ПКУ). Повернення платником податку основної суми фінансового кредиту, позики не включається до складу витрат позичальника (пп. 153.4.2 ПКУ).
   
   До складу витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, позиками) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ПКУ).
   
   Якщо платник податку буде отримувати від нерезидента позику, за яку договором не передбачено нарахування та сплату процентів (безвідсоткова позика), то така позика буде вважатися поворотною фінансовою допомогою (пп. 14.1.257 ПКУ). Суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповернутими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), включається в доходи. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення (пп. 135.5.5 ПКУ).
   
   Крім вищенаведеного, звернемо увагу на особливості оподаткування доходів нерезидентів – юридичних осіб згідно із ст. 160 ПКУ. Так, відповідно до п. 160.1 ПКУ будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Під терміном доходи, отриманими нерезидентами із джерелом їх походження з України, слід розуміти також проценти (пп. «а» п. 160.1 ПКУ).
   
   Резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності (п. 160.2 ПКУ). Порядок застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування регламентовано ст. 103 ПКУ. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ПКУ). Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ПКУ). Перелік країн, з якими Україна уклала договори про уникнення подвійного оподаткування, наведено у листі ДПСУ від 14.01.2013 р. № 536/7/12-10-17.
   
   Підсумовуючи наведене, зазначимо: при отриманні відсоткової позики від нерезидента, сума такої позики не враховується у складі доходів, при її поверненні така сума не включається до складу витрат. Проценти за користування позиковими коштами платник податку буде включати до складу витрат, з урахуванням обмежень, визначених п. 141.2 ПКУ. Під час виплати процентів на користь позичальника-нерезидента платник податку не буде оподатковувати їх суми податком, якщо таке звільнення передбачено відповідним договором, а у платника податку – позичальника є відповідна довідка про статус позикодавця.
   
   Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб процентів за користування позиковими коштами, виплачених фізичній особі – позикодавцю (нерезиденту), зазначимо таке.
   
   Відповідно до пп. 164.2.8 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді процентів (крім процентів, визначених у пп. 165.1.2 та 165.1.41). Згідно із пп. 170.4.3 ПКУ оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб з будь-яких інших підстав, ніж з доходів, визначених у п. 167.2 ПКУ, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Кодексом для доходів, що остаточно оподатковуються під час їх виплати за ставками, визначеними у п. 167.1 ПКУ, – тобто 15 (17) %.
   
   Це стосується і правил оподаткування доходів нерезидентів, оскільки відповідно до пп. 170.10.1 ПКУ доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів.
   
   Отримання позики від позикодавця-нерезидента потребує додаткового документального супроводу.
   
   Відповідно до Указу Президента України від 27.06.99 р. № 734/99 «Про врегулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (далі – Указ № 734) договори позики (кредиту) з нерезидентом ще до моменту отримання коштів підлягають обов’язковій реєстрації у НБУ.
   
   Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 270 затверджено Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам (далі – Положення № 270). Документи, які необхідно подати до відповідного територіального відділення НБУ для отримання реєстраційного свідоцтва, наведені у гл. 2 р. І цього Положення. Особливу увагу слід приділити розміру виплат за користування позиковими коштами (розмір процентів), які відповідно до пп. 1.11 Положення № 270 не повинні перевищувати розмір максимальної процентної ставки, яка встановлюється НБУ.
   
   Максимальна процентна ставка за договорами для позик в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора валют встановлюється на підставі вартості державних запозичень на зовнішніх фінансових ринках (пп. 1.12 Положення № 270). Процентні ставки за зовнішніми запозиченнями резидентів затверджені постановою правління НБУ від 03.08.2004 р. № 363.
   
   Звертаємо увагу, що у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів, до резидентів застосовуються фінансові санкції – штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Суми штрафів спрямовуються до Державного бюджету України (ст. 2 Указу № 734).
   
   Ганна Довбиш
   ТОВ АФ «Профі-Аудит»
   
   Дата підготовки 04.03.2013