10.06.16
Друкувати
Порядок складання податкової накладної за щоденними підсумками операцій
Державна фіскальна служба України листом від 16.05.2016 р. № 8255/5/99-99-15-03-02-16 надала роз’яснення щодо порядку складання податкової накладної за щоденними підсумками операцій, а також визначення податкових зобов'язань за операцією з ліквідації основних засобів
Щодо порядку складання податкової накладної за щоденними підсумками операцій
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:
здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);
виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за N 137/28267.
У податковій накладній, яка складається за щоденними підсумками операцій у разі здійснення поставки товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником ПДВ), суми розрахунків за касовими чеками, надрукованими протягом дня, та суми ПДВ за такими розрахунками зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі виторгу та сумі ПДВ, яка відображена у Z-звіті.
У разі якщо до Z-звіту включено суму поставки платнику ПДВ, на таку операцію було складено окрему податкову накладну, така сума поставки та відповідно сума ПДВ до зведеної податкової накладної, складеної за щоденними підсумками операцій, не включається.
Щодо визначення податкових зобов'язань за операцією з ліквідації основних засобів
Згідно з п. 189.9 ст. 189 ПКУ, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПКУ звичайною ціною, зокрема, є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом.
Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.
Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Отже, платник податку, який за самостійним рішенням ліквідує основні виробничі або невиробничі засоби, повинен нарахувати податкові зобов'язання за такими необоротними активами виходячи з їх ринкової ціни, визначеної на момент такої ліквідації за правилами, визначеними пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, але не нижче їх балансової вартості.
У разі якщо при ліквідації основних фондів обов'язковим є проведення оцінки, податкові зобов'язання нараховуються з вартості об'єкта оцінки, але не нижче їх балансової вартості.
Щодо порядку складання податкової накладної за щоденними підсумками операцій
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:
здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);
виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за N 137/28267.
У податковій накладній, яка складається за щоденними підсумками операцій у разі здійснення поставки товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником ПДВ), суми розрахунків за касовими чеками, надрукованими протягом дня, та суми ПДВ за такими розрахунками зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі виторгу та сумі ПДВ, яка відображена у Z-звіті.
У разі якщо до Z-звіту включено суму поставки платнику ПДВ, на таку операцію було складено окрему податкову накладну, така сума поставки та відповідно сума ПДВ до зведеної податкової накладної, складеної за щоденними підсумками операцій, не включається.
Щодо визначення податкових зобов'язань за операцією з ліквідації основних засобів
Згідно з п. 189.9 ст. 189 ПКУ, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПКУ звичайною ціною, зокрема, є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом.
Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.
Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Отже, платник податку, який за самостійним рішенням ліквідує основні виробничі або невиробничі засоби, повинен нарахувати податкові зобов'язання за такими необоротними активами виходячи з їх ринкової ціни, визначеної на момент такої ліквідації за правилами, визначеними пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, але не нижче їх балансової вартості.
У разі якщо при ліквідації основних фондів обов'язковим є проведення оцінки, податкові зобов'язання нараховуються з вартості об'єкта оцінки, але не нижче їх балансової вартості.
Рубрика:
- ПДВ
- /
Коментарі
Блоги 
