04.12.13
Друкувати
Получение услуг от нерезидентов: отражение налоговых обязательств по НДС
Майже кожне підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність (крім імпорту-експорту товарів) на практиці стикається з отриманням послуг від нерезидентів. Оподаткування податком на додану вартість таких послуг має свої особливості та нерідко викликає труднощі. Спробуємо проаналізувати, як, відповідно до діючого законодавства, підприємства повинні відображати податкові зобов’язання з ПДВ при отриманні послуг від нерезидента та як можливо здійснити коригування в звітності, якщо зобов’язання не були задекларовані вчасно.
Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування. Згідно з п. 190.2. ПКУ, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.
Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку. В податковій накладній вказується код типу причини «14» («Виписана покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента», що передбачено п. 8 Порядку № 1379), у рядку «Індивідуальний податковий номер продавця» записується умовний індивідуальний податковий номер (далі - ІПН) «300000000000».
Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку і такі послуги призначені для використання у господарській діяльності, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.
Якщо ж такі послуги не призначені для використання у господарській діяльності або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до п. 186.3 ПКУ, то в рядку «Індивідуальний податковий номер продавця» відображається умовний ІПН «200000000000». У рядку «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця)» податкової накладної покупець (одержувач) послуг проставляє «0» і відображає в декларації з ПДВ у складі податкових зобов'язань відповідного періоду (згідно з п.п. 187.8 , 208.3 ПКУ), а саме в рядку 7 розділу I.
В наступному податковому періоді отримувач послуг має право віднести суму нарахованого ПДВ до складу податкового кредиту у Декларації з ПДВ - в розділі II рядку 12.4.
В місяці виникнення податкового зобов’язання така виписана податкова накладна відображається у розділі I «Видані податкові накладні» Реєстра виданих та отриманих податкових накладних з кодом типу причин «14» із зазначенням дати фактичного отримання послуг та порядкового номеру. У колонці 5 «Найменування платника податку» зазначається назва компанії, яка отримала послуги на митній території України зі своїм індивідуальним податковим номером. У наступному звітному місяці така податкова накладна відображається у розділі II «Отримані податкові накладні» із зазначенням періоду у якому були отримані послуги, назва контрагента, який надав послуги на митній території України та індивідуального податкового номеру «300000000000».
Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то, відповідно до п. 208.4 ПКУ, він не виписує податкову накладну, але зобов'язаний подати самостійний «Розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України», затверджений наказом Мінфіну України від 25.11.2011 року № 1492. Цей розрахунок подається тільки за той податковий період, в якому такі послуги отримані від нерезидента. Тобто, отримувачі послуг від нерезидента, які не зареєстровані як платники податку, повинні сплачувати ПДВ у загальному порядку. При цьому такі суб’єкти господарювання мають податкове зобов'язання з ПДВ без права на податковий кредит.
Далі розглянемо на конкретній ситуації можливі варіанти відображення в Декларації з ПДВ послуг, отриманих від нерезидента, податкове зобов’язання за якими не було вчасно задекларовано.
Наприклад, підприємство-платник ПДВ отримало послуги від нерезидента в травні 2012 р. та помилково не включило ПДВ, нарахований на такі послуги, до складу податкового зобов’язання з ПДВ Декларації за травень 2012 р. В вересні 2013 р. таку помилку було виявлено. Відповідно, в вересні 2013 р. підприємство виписує податкову накладну і може відобразити її як в самостійному Уточнюючому розрахунку (із нарахуванням 3% штрафу), так і в Уточнюючому розрахунку в складі Декларації з ПДВ (із нарахуванням 5% штрафу). Також ця податкова накладна повинна бути включена до Реєстру виданих податкових накладних з відміткою «У» (уточнююча).
Але при відображенні податкового кредиту за цією ж накладною підприємство може зіткнутися з наступною дилемою.
На підставі норм п. 198.2 ПКУ, датою виникнення права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Відповідно до п. 201.12 ПКУ, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.
Враховуючи норми цих пунктів ПКУ, а також той факт, що податкові зобов’язання за податковою накладною були відображені в Декларації за вересень 2013 р., тобто вересень 2013 року є попереднім періодом для жовтня 2013 р., можна зробити висновок щодо можливості включення до складу податкового кредиту жовтня 2013 р. суми нарахованого ПДВ на послуги від нерезидента, відображеного як зобов’язання в вересні.
Водночас такі дії підприємства можуть суперечити п. 208.2 ПКУ, згідно з яким, отримувач послуг, які постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ та складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.
Слід також враховувати, що норми абз. 3 п. 198.6 ПКУ є також встановленими порядком, згідно з ними, у разі якщо платник ПДВ не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Беручи до уваги те, що в нашому випадку 365 днів минули ще в травні 2012 року, можна дійти висновку, що підприємство вже не має права на податковий кредит. Але хочемо звернути увагу, що положення абз. 3 п. 198.6 ПКУ свідчать саме про податкові накладні, отримані від постачальника, в той час коли податкова накладна, складена при отриманні послуг від нерезидента, не є отриманою від постачальника. Така податкова накладна складена отримувачем послуг від нерезидента. Тому можна припуститися висновку, що правило «365 днів» не стосується податкових накладних, виписаних на послуги від нерезидента.
Ще одним аргументом, який свідчить про можливість включення до податкового кредиту жовтня 2013 р. суми з ПДВ, відображеного як зобов’язання в вересні, є відповідь з Єдиної бази податкових знань (підкатегорія 101.14.10): «Якщо платник податку при отриманні послуг від нерезидента на митній території України декларує зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку, то податковий кредит за такими операціями платник податку має право сформувати в податковій декларації з ПДВ, що подається за наслідками податкового періоду, в якому відбувся факт сплати податку за податковими зобов'язаннями, визначеними в уточнюючому розрахунку».
Беручи до уваги неоднозначне трактування з боку законодавства, підприємству залишається на свій розсуд приймати рішення щодо можливості відображення в складі податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої на послуги від нерезидента, яка не була задекларована своєчасно як податкове зобов’язання на дату першої події.
Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування. Згідно з п. 190.2. ПКУ, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.
Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку. В податковій накладній вказується код типу причини «14» («Виписана покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента», що передбачено п. 8 Порядку № 1379), у рядку «Індивідуальний податковий номер продавця» записується умовний індивідуальний податковий номер (далі - ІПН) «300000000000».
Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку і такі послуги призначені для використання у господарській діяльності, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.
Якщо ж такі послуги не призначені для використання у господарській діяльності або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до п. 186.3 ПКУ, то в рядку «Індивідуальний податковий номер продавця» відображається умовний ІПН «200000000000». У рядку «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця)» податкової накладної покупець (одержувач) послуг проставляє «0» і відображає в декларації з ПДВ у складі податкових зобов'язань відповідного періоду (згідно з п.п. 187.8 , 208.3 ПКУ), а саме в рядку 7 розділу I.
В наступному податковому періоді отримувач послуг має право віднести суму нарахованого ПДВ до складу податкового кредиту у Декларації з ПДВ - в розділі II рядку 12.4.
В місяці виникнення податкового зобов’язання така виписана податкова накладна відображається у розділі I «Видані податкові накладні» Реєстра виданих та отриманих податкових накладних з кодом типу причин «14» із зазначенням дати фактичного отримання послуг та порядкового номеру. У колонці 5 «Найменування платника податку» зазначається назва компанії, яка отримала послуги на митній території України зі своїм індивідуальним податковим номером. У наступному звітному місяці така податкова накладна відображається у розділі II «Отримані податкові накладні» із зазначенням періоду у якому були отримані послуги, назва контрагента, який надав послуги на митній території України та індивідуального податкового номеру «300000000000».
Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то, відповідно до п. 208.4 ПКУ, він не виписує податкову накладну, але зобов'язаний подати самостійний «Розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України», затверджений наказом Мінфіну України від 25.11.2011 року № 1492. Цей розрахунок подається тільки за той податковий період, в якому такі послуги отримані від нерезидента. Тобто, отримувачі послуг від нерезидента, які не зареєстровані як платники податку, повинні сплачувати ПДВ у загальному порядку. При цьому такі суб’єкти господарювання мають податкове зобов'язання з ПДВ без права на податковий кредит.
Далі розглянемо на конкретній ситуації можливі варіанти відображення в Декларації з ПДВ послуг, отриманих від нерезидента, податкове зобов’язання за якими не було вчасно задекларовано.
Наприклад, підприємство-платник ПДВ отримало послуги від нерезидента в травні 2012 р. та помилково не включило ПДВ, нарахований на такі послуги, до складу податкового зобов’язання з ПДВ Декларації за травень 2012 р. В вересні 2013 р. таку помилку було виявлено. Відповідно, в вересні 2013 р. підприємство виписує податкову накладну і може відобразити її як в самостійному Уточнюючому розрахунку (із нарахуванням 3% штрафу), так і в Уточнюючому розрахунку в складі Декларації з ПДВ (із нарахуванням 5% штрафу). Також ця податкова накладна повинна бути включена до Реєстру виданих податкових накладних з відміткою «У» (уточнююча).
Але при відображенні податкового кредиту за цією ж накладною підприємство може зіткнутися з наступною дилемою.
На підставі норм п. 198.2 ПКУ, датою виникнення права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Відповідно до п. 201.12 ПКУ, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.
Враховуючи норми цих пунктів ПКУ, а також той факт, що податкові зобов’язання за податковою накладною були відображені в Декларації за вересень 2013 р., тобто вересень 2013 року є попереднім періодом для жовтня 2013 р., можна зробити висновок щодо можливості включення до складу податкового кредиту жовтня 2013 р. суми нарахованого ПДВ на послуги від нерезидента, відображеного як зобов’язання в вересні.
Водночас такі дії підприємства можуть суперечити п. 208.2 ПКУ, згідно з яким, отримувач послуг, які постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ та складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.
Слід також враховувати, що норми абз. 3 п. 198.6 ПКУ є також встановленими порядком, згідно з ними, у разі якщо платник ПДВ не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Беручи до уваги те, що в нашому випадку 365 днів минули ще в травні 2012 року, можна дійти висновку, що підприємство вже не має права на податковий кредит. Але хочемо звернути увагу, що положення абз. 3 п. 198.6 ПКУ свідчать саме про податкові накладні, отримані від постачальника, в той час коли податкова накладна, складена при отриманні послуг від нерезидента, не є отриманою від постачальника. Така податкова накладна складена отримувачем послуг від нерезидента. Тому можна припуститися висновку, що правило «365 днів» не стосується податкових накладних, виписаних на послуги від нерезидента.
Ще одним аргументом, який свідчить про можливість включення до податкового кредиту жовтня 2013 р. суми з ПДВ, відображеного як зобов’язання в вересні, є відповідь з Єдиної бази податкових знань (підкатегорія 101.14.10): «Якщо платник податку при отриманні послуг від нерезидента на митній території України декларує зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку, то податковий кредит за такими операціями платник податку має право сформувати в податковій декларації з ПДВ, що подається за наслідками податкового періоду, в якому відбувся факт сплати податку за податковими зобов'язаннями, визначеними в уточнюючому розрахунку».
Беручи до уваги неоднозначне трактування з боку законодавства, підприємству залишається на свій розсуд приймати рішення щодо можливості відображення в складі податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої на послуги від нерезидента, яка не була задекларована своєчасно як податкове зобов’язання на дату першої події.
Рубрика:
- Інше
- /
Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.
Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.
Коментарі
Блоги 
.jpg?v=1709910824)