О порядке начисления и уплаты налоговых обязательств по НДС, составления реестра выданных и полученных налоговых накладных, составления налоговой отчетности по НДС и аннулирования регистрации банка в качестве плательщика НДС

   
   Державна фіскальна служба України розглянула звернення підприємства щодо порядку нарахування і сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість, складання реєстру виданих та отриманих податкових накладних, складання податкової звітності з ПДВ і анулювання реєстрації банку як платника ПДВ та повідомляє.
   
   Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом. Зокрема, Кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Отже, Кодекс є спеціалізованим нормативно-правовим актом у сфері справляння податків і зборів.
   
   Крім того, будь-які питання оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 Кодексу).
   
   Слід зазначити, що у разі якщо правила та положення інших актів суперечать правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються правила та положення, визначені Кодексом (пункт 5.2 статті 5 Кодексу).
   
   Отже, будь-які питання нарахування та сплати податків і зборів, в тому числі банками, що перебувають у стадії ліквідації (крім питань погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), регулюються виключно Кодексом та не можуть здійснюватись у будь-який інший спосіб, ніж визначений Кодексом.
   
   Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Кодексу обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи визнається податковим обов'язком.
   
   Податок на додану вартість є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Кодексу.
   
   Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
   
   Таким чином, особа, зареєстрована платником податку на додану вартість, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, які є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, визначає за такими операціями податкові зобов’язання з податку та складає податкову накладну за такою операцією у загальновстановленому порядку, яка підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН.
   
   При цьому Кодексом не передбачено будь-яких виключень щодо нарахування та сплати податку на додану вартість банками, які перебувають у стадії ліквідації.
   
   Щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних слід зазначити, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
   
   З 1 липня 2015 року система електронного адміністрування ПДВ запрацювала в звичайному режимі, реєстрація податкових накладних, складених починаючи з 01.07.2015, в ЄРПН здійснюється виключно на реєстраційну суму, яка визначається згідно з пунктом 200¹.3 статті 200¹ Кодексу.
   
   Якщо така реєстраційна сума є меншою ніж сума ПДВ, зазначена у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної, платнику податку потрібно збільшити свою реєстраційну суму. Таке збільшення може бути здійснено за рахунок:
   
   отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (які передбачають збільшення суми компенсації вартості поставлених товарів/послуг), складених, починаючи з 01.07.2015, на такого платника та зареєстрованих в ЄРПН;
   
   сплати ПДВ на митниці під час розмитнення товарів, починаючи з 01.07.2015;
   
   поповнення рахунка платника в системі електронного адміністрування ПДВ, відкритого платнику у Держказначействі (електронний рахунок).
   
   Податкова накладна, складена та не зареєстрована в ЄРПН (у тому числі у зв’язку з недостатністю реєстраційної суми), включається платником податку до складу податкових зобов’язань та відображається у податковій звітності з ПДВ у тому звітному (податковому) періоді, в якому її складено.
   
   Щодо реєстру виданих та отриманих податкових накладних повідомляємо, що з 01.01.2015 такий реєстр ведеться платником податку на додану вартість за власним бажанням та, починаючи із податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року, до контролюючого органу не подається.
   
   Щодо законодавчих підстав для анулювання реєстрації банку як платника податку на додану вартість.
   
   Порядок анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється статтею 184 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.
   
   Законодавчі підстави для анулювання реєстрації особи як платника податку визначено статтею 184 Кодексу.
   
   Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись як за добровільним рішенням такого платника на підставі поданої ним заяви, так і за самостійним рішенням контролюючого органу за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).
   
   У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання такої реєстрації.
   
   Щодо порядку формування індивідуальних відомостей про застраховану особу повідомляємо, що з 11 серпня 2013 року набрав чинності Закон України від 04 липня 2013 року № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи», яким внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464 ) у частині повноважень Міністерства доходів і зборів України, яке реорганізоване в Державну фіскальну службу України.
   
   Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 «Про Державну фіскальну службу України» затверджено Положення про Державну фіскальну службу України (далі – Положення).
   
   Пунктом 3 Положення визначено, що одним з основних завдань Державної фіскальної служби України є реалізація державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску.
   
   Відповідно до пункту 3 Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, одним з основних завдань Пенсійного фонду України є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
   
   Додатково повідомляємо, що відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2464 реєстр страхувальників формує та веде Державна фіскальна служба України. Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 2464 реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України.
   
   Таким чином, питання щодо формування додатка 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.07.2014 № 10-1 (форма ОК-5), не належить до компетенції Державної фіскальної служби України.
   
    Голова
   

Р.М. Насіров