Относительно разъяснения отдельных норм законодательства

   
   Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), в межах компетенції розглянула лист щодо роз’яснення окремих норм законодавства і повідомляє таке.
   
   Відповідно до п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ не оподатковуються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:
   
   садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
   
   особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.
   
   При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подавати податковому агенту копію Довідки за формою № 3ДФ (далі – Довідка). Порядок видачі Довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок за формою № 3ДФ затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 № 32 (далі – Порядок).
   
   Довідка безоплатно видається сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої Довідки (п. 2 Порядку). Реквізити, які повинні міститися у Довідці, наведено у п. 3 Порядку і серед них, зокрема, – вид цільового призначення земельної ділянки та розмір земельної ділянки у гектарах.
   
   Довідка видається строком на п’ять років. Оригінал Довідки повинен зберігатись у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення такої Довідки.
   
   Таким чином, якщо продавець сільгосппродукції надав підприємству, яке є податковим агентом, копію чинної та належно складеної Довідки, і дані цього документа свідчать про наявність у такої фізичної особи права на застосування пільги, встановленої п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, то підприємство-покупець не утримує податок з доходів, що виплачується за сільськогосподарську продукцію.
   
    Якщо розміри земельних ділянок перевищують норми, встановлені Земельним кодексом України, то такі доходи включаються платником податку до загального річного оподатковуваного доходу, підлягають відображенню у декларації про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року та оподатковуються за ставками 15(20)%, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
   
   Отримані від продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, доходи не оподатковується, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання Довідки.
   
   Якщо сума отриманого доходу перевищує встановлений цим підпунктом розмір, фізична особа зобов'язана падати контролюючому органу довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. Якщо Довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
   
   Якщо ж таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
   
   Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що встановлено частиною першою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями. Закупівлю сільськогосподарської продукції у фізичних осіб можна оформити такими первинними документами: закупівельним актом та закупівельною відомістю. У листі Міністерства фінансів України від 03.12.2004 № 31-03430-01-10/22335 роз’яснено, що закупівельний акт або закупівельна відомість (якщо складається замість акта) повинні містити, зокрема, такі дані: місце укладання угоди; прізвище, ім’я, по батькові продавця; найменування продукції, ціну одиниці продукції; обсяг проданої продукції; суму виплачених коштів; підпис продавця про отримання даних коштів.
   
   Крім того, у цих документах слід також зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків – продавця сільськогосподарської продукції або серію та номер паспорта (якщо продавець через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті); реквізити Довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок (за наявності); загальну суму нарахованого доходу та суму утриманого при виплаті коштів податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) у разі, якщо він утримувався.
   
   Щодо порядку сплати ПДФО у випадках, коли місце реєстрації суб’єкта господарювання відмінне від місця проживання громадянина, в якого проведено закупівлю сільгосппродукції.
   
   Відповідно до ст. 64 Бюджетного кодексу України ПДФО, який сплачується податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.
   
    Згідно із п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
   
    У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
   
    Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).
   
    Отже, ПДФО, який сплачується юридичною особою, зараховується до відповідного місцевого бюджету за своїм місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичним особам.
   
   З повагою
   Голова

Р.М. Насіров