Про туристичний збір (лист ДФС у Дніпропетровській області від 09.10.2017 р. № 2170/ІПК/04-36-12-23-19)
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 09.10.2017 р. № 2170/ІПК/04-36-12-23-19
Про туристичний збір
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Товариства щодо нарахування туристичного збору (далі - Збір), повідомляє.
Товариство проінформувало, що є податковим агентом Збору та просить надати роз'яснення щодо нарахування Збору при наданні послуг з тимчасового проживання громадянам, які прибули у відрядження.
Статтею 268 Кодексу встановлено, що платниками Збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення Збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.
Відповідно до пп. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Кодексу не можуть бути платниками Збору особи, які прибули у відрядження.
Оформлення відрядження працівника оформлюється згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та/або іншими нормативно-правові актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року N 362, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за N 218/2658).
Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.
Пунктом 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704, передбачено, що усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному Законом України "Про засади державної мовної політики". Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.
Отже, якщо працівники суб'єктів господарювання, яким надаються послуги з тимчасового проживання, прибули у відрядження та мають підтверджуючі документи, то такі громадяни не є платниками Збору, тому Збір їм не нараховується.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
