Про заходи контролю при оформленні тимчасових та додаткових декларацій (лист ДФС від 27.04.2018 р. № 12685/7/99-99-18-02-01-17)
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 27.04.2018 р. № 12685/7/99-99-18-02-01-17
|
Про заходи контролю при оформленні тимчасових та додаткових декларацій
З метою запобігання можливій реалізації суб'єктами господарювання неправомірної мінімізації сплати митних платежів при здійсненні випуску товарів у вільний обіг із застосуванням тимчасових декларацій інформуємо про таке.
Щодо виконання митних формальностей при оформленні товарів із застосуванням тимчасових декларацій
Відповідно до частини першої статті 260 Митного кодексу України (далі - Кодекс), якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.
Згідно зі статтею 258 Кодексу під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
До митної декларації декларантом залежно від митних формальностей, установлених для митних режимів, вносяться відомості про товари, зазначені в пункті 5 частини восьмої статті 257 Кодексу, а саме:
б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;
в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);
г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;
ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);
д) опис упаковки (кількість, вид);
е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;
ж) митна вартість товарів та метод її визначення;
з) відомості про уповноважені банки декларанта;
и) статистична вартість товарів.
При цьому обов'язковій перевірці з боку посадових осіб митниці підлягає інформація, внесена декларантом до митної декларації відповідно до пунктів 1 - 4, 6 - 10 частини восьмої статті 257 Кодексу.
Звертаємо увагу, що оформлення тимчасової митної декларації з підстав відсутності точних відомостей про характеристики товарів можливе лише у разі, якщо в результаті перевірки наявних документів посадовою особою підрозділу митного оформлення митниці перевірено та встановлено факт відсутності у декларанта документів, які містять необхідні відомості про товар, зазначені в пункті 5 частини восьмої статті 257 Кодексу.
Якщо встановлено, що наявних у декларанта відомостей достатньо для заповнення митної декларації у звичайному порядку, в оформленні товарів за тимчасовою митною декларацією надається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - картка відмови).
Положеннями пункту 29 постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року N 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій" визначено, що декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема, коли точні відомості про код товару згідно з УКТ ЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження.
У разі якщо за результатами досліджень можуть бути встановлені характеристики товару, які впливають на можливу зміну коду УКТ ЗЕД товару та віднесення товарів до таких, що підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень, випуск товарів відповідно до заявленого митного режиму із застосуванням тимчасової декларації не здійснюється.
Положення стосовно заборон та обмежень щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України визначені статтями 196, 197 Кодексу.
Пунктом 1.12 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 631, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за N 1360/21672, визначено, якщо законами України та/або іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи не передбачено інше, виконання митних формальностей за тимчасовою митною декларацією та додатковою декларацією здійснюється відповідно до Порядку з урахуванням необхідності виконання окремих митних формальностей залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей переміщення, установлених для окремих митних режимів, засобів та способів переміщення товарів.
Згідно з частиною десятою статті 260 Кодексу оформлення органом доходів і зборі тимчасової митної декларації передбачає необхідність:
виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим, та сплати митних платежів;
або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X Кодексу.
Щодо оформлення тимчасової митної декларації із сплатою митних платежів
Пунктом 1 частини першої статті 50 Кодексу визначено, що для нарахування митних платежів використовуються відомості про митну вартість товарів. Згідно з положеннями частини першої статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час здійснення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Остаточний контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється при поданні додаткової митної декларації, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, проте документально підтверджує відомості про числові значення складових митної вартості товарів, передбачених статтею 53 Кодексу, при відсутності будь-яких умов або застережень, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), відповідно до вимог статті 58 Кодексу, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар, передбачених Законом України "Про митний тариф" з урахуванням особливостей статей 44, 270 Кодексу та вимог Податкового кодексу України.
Таким чином, для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією із сплатою митних платежів органом доходів і зборів необхідно виконати вимоги Кодексу, передбачені для поміщення товарів в обраний митний режим.
Якщо документи, передбачені статтею 53 Кодексу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, органом доходів і зборів складається картка відмови у митному оформленні товарів за тимчасовою митною декларацією. У такому випадку за бажанням декларанта або уповноваженою ним особою випуск товарів за тимчасовою митною декларацією здійснюється за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Кодексу.
Спосіб забезпечення сплати митних платежів за тимчасовою митною декларацією із застосуванням вимог розділу X та частини двадцять першої статті 356 Кодексу буде надано додатково, після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів з питань митної справи.
Щодо відповідальності за несвоєчасне подання додаткових декларацій
Згідно з частиною першою статті 261 Кодексу у разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених згідно з цим Кодексом, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
Частиною восьмою статті 264 Кодексу визначено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом, передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант (частини четверта та п'ята статті 266 Кодексу).
Пунктом 4 частини першої статті 266 Кодексу передбачено, що декларант зобов'язаний у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X Кодексу.
Статтею 278 Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом (частина друга статті 270 Кодексу).
Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Згідно з пунктом 216.4 статті 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати акцизного податку у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.
Відповідно до статті 297 Кодексу у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.
Відповідальність за несплату митних платежів у строк, встановлений законом, передбачена статтею 485 Кодексу.
З огляду на викладене, у разі встановлення митницею ДФС факту неподання у встановлений законом строк додаткової митної декларації, внаслідок чого до державного бюджету не сплачено митні платежі, є підстави для розгляду питання про наявність ознак порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Кодексу.
При цьому питання щодо наявності підстав для складання протоколу про порушення митних правил має вирішуватися окремо у кожному конкретному випадку.
Розглядаючи питання щодо складання протоколу про порушення митних правил, треба враховувати вимоги Кодексу, відповідно до яких справа про порушення митних правил не порушується, а порушена підлягає закриттю у разі підтвердження факту того, що:
при виконанні митних формальностей особа діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а
також до узагальненої консультації, навіть коли у подальшому такі консультації були змінені або скасовані (частина п'ята статті 21 Кодексу);
товари помилково ввезенні на митну територію України, якщо ввезення цих товарів не є результатом умисних дій (частина перша статті 190 Кодексу);
несплата митних платежів та інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, не відбулись у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення (частина восьма статті 345 Кодексу);
декларант або уповноважена ним особа самостійно звернулися до митниці ДФС з проханням про внесення змін до митної декларації відповідно до частин другої та четвертої статті 269 Кодексу.
У разі оскарження до суду рішення органу доходів і зборів, яке впливає на розмір митних платежів, до подання додаткової декларації в судовому порядку слід враховувати положення Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ).
Відповідно до частини 4 статті 150 КАСУ подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з вимогами частини першої статті 150 КАСУ суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною першою статті 151 КАСУ визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини першої статті 156 КАСУ ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Порушення строків подання додаткової митної декларації є підставою для накладення на платника податків штрафних санкцій згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
Щодо підстав для ініціювання проведення документальних перевірок у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, після випуску товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією
Відповідно до пунктів 2 та 3 частини сьомої статті 346 Кодексу неподання підприємством в установлений строк митної декларації, а також виявлення фактів або отримання документальної інформації, що свідчить про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту, є підставою для проведення документальної виїзної перевірки.
Виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 Кодексу.
Якщо декларант або уповноважена ним особа подає додаткову митну декларацію у встановлені строки, однак без врахування рішення митниці ДФС про визначення коду товару, прийнятого після випуску товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією, слід керуватися частиною сьомою статті 69 Кодексу, згідно з якою рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими.
Таким чином, виконання декларантом вимог частини першої статті 261 Кодексу щодо обов'язку подати у встановлені строки додаткову митну декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, є можливим лише у разі подання митниці додаткової митної декларації з точними даними на підставі прийнятого митницею рішення про визначення коду товарів.
За наявності підстав, визначених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань підприємства.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 N 1204, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за N 124/28254.
Лист Державної фіскальної служби України від 26.09.2016 N 31558/7/99-99-18-02-03-17 "Про застосування тимчасових декларацій" вважати відкликаним.
