Щодо сплати ЄСВ та відображення сум ЄСВ у звіті щодо сум нарахованого ЄСВ (лист ДФС від 22.05.2019 р. № 2295/6/99-99-13-03-02-15/ІПК)
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 22.05.2019 р. № 2295/6/99-99-13-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянула звернення про надання податкової консультації щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та повідомляє таке.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), Законом України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон N 108) та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 97 КЗпП визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 95 КЗпП та ст. 3 Закону N 108).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).
Пунктом 1 ст. 2 Закону N 2464 встановлено що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що не суперечить Закону N 2464.
Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону N 2464).
Звертаємо увагу, що з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року N 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України N 108 та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону N 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону N 2464).
Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону N 2464).
Статтею 21 КЗпП визначено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Відповідно до ст. 19 Закону N 108 працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Враховуючи зазначене, для працівників, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою за трудовим договором ще й роботу за сумісництвом або за договором цивільно- правового характеру, при розрахунку бази нарахування єдиного внеску враховується сукупний дохід зазначеного працівника за місяць. При цьому, якщо загальна сума заробітної плати (включаючи заробітну плату за сумісництво) або заробітна плата за трудовим договором та винагорода за цивільно-правовим договором не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 частини першої ст. 1 Закону N 2464).
Платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону N 2464).
Отже, ТОВ використовуючи працю фізичної особи на умовах трудового договору (контракту), колективного договору або угодою сторін, трудового договору (контракту) про роботу за сумісництвом за основним місцем роботи відповідно до п. 1 частини першої ст. 4, п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 зобов’язане своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати, єдиний внесок із сукупного доходу зазначеного працівника за місяць.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. N 435 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок N 435), яким визначено процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України.
Таблиця 6 додатка 4 призначена для формування страхувальниками у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у звітному місяці, правила її заповнення викладені у п. 9 розділу IV Порядку N 435.
Зокрема, графа 17 "Загальна сума нарахованої заробітної плати (нарахованого доходу) (усього з початку звітного місяця) та графа 18 "Сума нарахованої заробітної плати (нарахованого доходу) у межах максимальної величини, на яку (який) нараховується єдиний внесок", які формуються щодо кожної окремої застрахованої особи, при певних умовах, можуть бути рівними.
За наявності декількох рядків щодо однієї застрахованої особи кількість календарних днів перебування у трудових/цивільно-правових відносинах протягом звітного місяця зазначається лише в одному, а саме у тому, в якому зазначаються дані про суми заробітної плати.
Одночасно повідомляємо, що кожен конкретний випадок взаємовідносин зі сплати єдиного внеску, у тому числі і тих, про які йдеться у запиті, потребує аналізу документів та матеріалів, які дають змогу ідентифікувати питання більш детально.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
