ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 17.10.2018 р. № 4457/6/99-99-12-02-03-15/ІПК
Щодо визначення об’єкта оподаткування єдиним податком та податком на прибуток
Державна фіскальна служба України на звернення Товариства, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України(далі - Кодекс), повідомляє.
Товариство поінформувало, що є платником єдиного податку за ставкою 3 відс., є власником нерухомого майна та земельної ділянки, які використовуються у господарській діяльності більше одного року. У зв’язку з рішенням продати належне йому нерухоме майно Товариство запитує, (1) яким чином визначається об’єкт оподаткування єдиним податком при продажу нерухомого майна та земельної ділянки у разі надходження грошових коштів частинами, (2) як будуть оподатковуватися надходження від продажу нерухомого майна та земельної ділянки у разі переходу Товариства на загальну систему оподаткування за умови, що дохід за попередній рік не буде перевищувати 20 млн. гривень.
1. Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Згідно із пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу, доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.
Пунктом 292.2 ст. 292 Кодексу визначено, що при продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат а урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політіку (пп. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296, п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
В бухгалтерському обліку земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом, згідно з п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. N 92 (зі змінами та доповненнями, далі - П(С)БО 7), класифікуються як основні засоби (підгрупа 5.1.1 групи 5.1 "Основні засоби").
Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу) (п. 4 П(С)БО 7).
При цьому згідно з п. 22 П(С)БО 7 вартість земельних ділянок не є об’єктом для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку, тобто земельні ділянки не мають залишкової вартості.
Враховуючи вищевикладене, Товариство у разі продажу земельної ділянки як окремого об’єкта власності включає до складу доходів усі надходження коштів, отримані від продажу такої земельної ділянки.
У разі продажу нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, у разі його використання більше одного року Товариство включає до складу доходу різницю між сумою коштів, отриманою від продажу нерухомого майна, та його залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу (дати укладення цивільно-правової угоди).
Оподаткування доходу від реалізації нерухомого майна та земельної ділянки здійснюється на загальних підставах за обраною Товариством ставкою платника єдиного податку 3 відсотки.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
При надходженні грошових коштів від продажу нерухомого майна частинами Товариство включає ці суми до складу доходів у звітних періодах (кварталах) їх отримання.
2. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
Таким чином у разі прийняття Товариством рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), його господарські операції відображатимуться згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Враховуючи зазначене, з питання формування доходів (витрат) та фінансового результату до оподаткування від продажу нерухомого майна і земельної ділянки доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Згідно із ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
