Щодо застосування положень статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (лист ДФС від 07.05.2018 р. № 2037/6/99-99-14-06-02-15/ІПК)
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 07.05.2018 р. № 2037/6/99-99-14-06-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення на отримання податкової консультації щодо застосування положень статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, повідомляє.
Законом України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) встановлені строки розрахунків за експортними та імпортними операціями резидентів, а також відповідальність (у вигляді пені) за порушення резидентами цих строків.
Так, відповідно до статті 4 Закону порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Законом України від 02 вересня 2014 року N 1669 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон N 1669) визначено, зокрема, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.
Статтею 11 "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Статтею 1 Закону N 1669 встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. N 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
При цьому, оскільки згідно з пунктом 3 статті 11 Закону N 1669, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону, то норми Закону N 1669 будуть приорітетними над нормами Закону N 185.
Так, пунктом 4 статті 11 Закону N 1669 внесені зміни до Закону N 185, а саме частину першу статті 4 викладено в новій редакції:
"Порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)".
Проте, нормами статті 10 Закону N 1669 передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно із статтею 6 Закону N 185, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс- мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово- промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Враховуючи викладене, вважаємо, що неможливість дотримання суб’єктами господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, встановлених статтями 1 і 2 Закону N 185, має бути підтверджена сертифікатом Торгово- промислової палати України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до їх компетенції.
Разом з тим, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 р. N К/800/40301/15 зазначено, що для винесення правильного рішення (застосування або незастосування штрафних санкцій) з'ясуванню підлягають обставини щодо можливості або неможливості вчинити резидентом дії, зокрема по зарахуванню коштів від контрагентів-нерезидентів (як то: ведення претензійної діяльності; відкриття рахунків у банківських установах за межами проведення АТО і т.п.).
Водночас повідомляємо, що згідно із пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
