Щодо застосування прискореної амортизації основних засобів у податковому обліку з податку на прибуток підприємств (лист ДФС від 29.01.2019 р. № 305/6/99-99-15-02-02-15/ІПК)
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 29.01.2019 р. № 305/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо застосування прискореної амортизації основних засобів у податковому обліку з податку на прибуток підприємств та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Відповідно до пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.
У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.
Згідно з положеннями Кодексу платникам податку надано право застосування з 01 січня 2017 року мінімально допустимого строку амортизації (два роки) основних засобів четвертої групи (машини та обладнання).
Так, п. 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу встановлено, що платники податку на прибуток під час розрахунку амортизації за прямолінійним методом щодо основних засобів четвертої групи можуть використовувати починаючи з 1 січня 2017 року мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки, якщо витрати на придбання таких основних засобів понесені (нараховані) платником податків після 1 січня 2017 року та в разі, якщо для таких основних засобів одночасно виконуються вимоги:
основні засоби не були введені в експлуатацію та не використовувалися на території України;
основні засоби введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року;
основні засоби використовуються у власній господарській діяльності та не продаються або не надаються в оренду іншим особам (за виключенням платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).
У разі недотримання зазначених вимог до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням мінімально допустимого строку амортизації, визначеного у пункті 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, починаючи з дати введення їх в експлуатацію, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов'язаний:
збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до цього пункту протягом податкових (звітних) періодів, у яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цьому пункті;
зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу за відповідні податкові (звітні) періоди.
Під час застосування положень п. 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу норми п. 138.3 ст. 138 Кодексу не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів.
Таким чином, платник податку на прибуток має право застосувати у податковому обліку мінімально допустимий строк амортизації (два роки) для основних засобів четвертої групи (машини та обладнання) незалежно від строку корисного використання таких основних засобів з метою амортизації у бухгалтерському обліку за умови, що виконуються вимоги, передбачені п. 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
