О необходимости указания сведений о местонахождении юридического лица в учредительных документах хозяйственного общества

       
   1. Стосовно законодавчого визначення термінів "місцезнаходження юридичної особи", "юридична адреса" і "фактична адреса" юридичної особи
   
   Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
   
   Визначення понять "юридична адреса" і "фактична адреса" юридичної особи у законодавстві України відсутнє, проте ці поняття часто вживаються у підприємницькому середовищі, що не заборонено законом.
   
   Водночас юридичне значення має як при створенні юридичної особи, так і у процесі її функціонування саме використання відомостей про місцезнаходження юридичної особи.
   
   При цьому інформація про місцезнаходження юридичної особи має забезпечувати можливість взаємодії юридичної особи (зокрема, її керівного органу) із органами державної влади, партнерами, клієнтами та ін.
   
   2. Стосовно необхідності зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи в установчих документах господарського товариства
   
   Відповідно до частини першої статті 88 Цивільного кодексу України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
   
   Частинами другою і четвертою статті 57 Господарського кодексу України визначено, що в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
   
   Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
   
   У частинах другій і четвертій статті 4 Закону України "Про господарські товариства" зазначено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
   
   Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
   
   При цьому у Законі України "Про акціонерні товариства" (ст. 13) відсутня вимога щодо зазначення у статуті акціонерного товариства відомостей про його місцезнаходження.
   
   Таким чином, в установчих документах господарського товариства (товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства та командитного товариства) доцільно зазначати відомості про місцезнаходження господарського товариства, оскільки на сьогоднішній день така вимога є в спеціальному законодавчому акті, який регулює питання їх створення та діяльності (у Законі України "Про господарські товариства").
   
   Т. в. о. Голови
   Держпідприємництва України
   

О. Потімков