Питання застосування РРО (Лист ДПСУ від 03.07.2020 р. N 2690/6/99-00-07-05-02-06/ІПК)
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 03.07.2020 р. N 2690/6/99-00-07-05-02-06/ІПК
Державна податкова служба України розглянула запит Товариства щодо надання податкової консультації з питань застосування РРО та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.
Відповідно до звернення Товариство здійснює фактичний відпуск товарів зі складу-магазину, адреса якого зазначена у ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, як адреса місця торгівлі.
Чи можлива реалізація підакцизних товарів (пива) кінцевим споживачам на умовах післяплати з проведенням даної операції через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) та видачею покупцю рахунку на оплату та розрахункового документа (фіскального чека), де буде вказана форма оплати "кредит/післяплата/відстрочення платежу", та подальшою їх оплатою покупцем (фізичною особою) на розрахунковий рахунок Товариства шляхом безготівкового перерахування коштів з особистого карткового рахунку покупця, оплати згідно рахунку через касу банку або оплати через систему "Приват 24" або через банківський термінал?
Правовідносини у цій сфері регулюються Кодексом, Законом України від 06.07.1995 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), Законом України від 19.12.1995 р. N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481).
Законом N 265 визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Відповідно до статті 2 Закону N 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону N 265).
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону N 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Разом з тим пунктом 12 статті 9 Закону N 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Також застосування РРО є не обов’язковим у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом безпосереднього внесення коштів через касу банку).
Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. N 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 р. за N 220/28350 (далі - Положення N 13).
Так, пунктами 1 та 2 розділу II Положення N 13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги), який повинен містити обов’язкові реквізити згідно з визначеним переліком, в тому числі позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо) та суму коштів за цією формою оплати.
Також, розрахункові документи, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій на паперовому носії, можуть містити додаткові дані про проміжний підрахунок загальної суми за чеком, суму здачі та інші дані, зокрема інформацію, яка визначена технічними вимогами до спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій (пункт 5 Розділу І Положення N 13).
Тобто, законодавством України у сфері проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у готівковій та безготівковій формі чітко і однозначно встановлені вимоги до змісту та форми розрахункових документів, іншого чинним законодавством не передбачено.
Отже, у випадку проведення розрахункових операцій з відстроченням платежу або в кредит необхідно відповідно до вимог чинного законодавства при відпуску товару (послуги) видати покупцеві розрахунковий документ встановленої форми із зазначенням у ньому форми оплати "кредит/післяплата/відстрочка платежу". Таким чином, фіскальний чек, оформлений належним чином, повинен бути виданий покупцю при продажу товарів.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом N 481.
Згідно з приписами статті 15 Закону N 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку.
У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним суб’єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону N 481 місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Отже, роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами повинна здійснюватися відповідно до отриманих ліцензій на роздрібну торгівлю, які, зокрема, передбачають наявність відповідних місць торгівлі для здійснення реалізації цих товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування.
З урахуванням викладеного та наведеного Товариством прикладу повідомляємо таке.
Реалізація підакцизних товарів (пива) кінцевим споживачам на умовах післяплати з проведенням даної операції через РРО, видачею покупцю рахунку на оплату та розрахункового документа (фіскального чека) із зазначенням у ньому форми оплати "кредит/післяплата/відстрочення платежу", подальшою оплатою отриманого рахунку покупцем (фізичною особою) на розрахунковий рахунок Товариства шляхом безготівкового перерахування коштів з особистого карткового рахунку покупця, через касу банку, через систему "Приват 24" або через банківський термінал не суперечить вимогам Закону N 265.
Однак, реалізація підакцизних товарів (пива) кінцевим споживачам на умовах післяплати з проведенням даної операції через РРО, видачею покупцю рахунку на оплату та розрахункового документа (фіскального чека) із зазначенням у ньому форми оплати "кредит/післяплата/відстрочення платежу", подальшою оплатою отриманого рахунку покупцем (фізичною особою) на розрахунковий рахунок Товариства шляхом безготівкового перерахування коштів з особистого карткового рахунку покупця, через касу банку, через систему "Приват 24" або через банківський термінал буде суперечити вимогам Закону N 481, зокрема, в частині реалізації підакцизних товарів (пива) не за місцем фактичного розташування місця торгівлі. Тобто, Законом N 481 не дозволяється реалізація несплачених підакцизних товарів, у тому числі за місцем фактичного розташування місця торгівлі.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
