Щодо практичного застосування деяких норм чинного законодавства в частині визначення тривалості та граничних термінів проведення планової перевірки (лист ДПС від 02.01.2020 р. № 4/6/99-00-05-03-04-06/ІПК)

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 02.01.2020 р. № 4/6/99-00-05-03-04-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула лист ТОВ, що надійшов супроводжувальним листом Міністерства фінансів України, про надання індивідуальної податкової консультації стосовно практичного застосування деяких норм чинного законодавства в частині визначення тривалості та граничних термінів проведення планової перевірки, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє таке.

Статтею 82 Кодексу визначається тривалість перевірок.

Так, відповідно до пункту 82.1 статті 82 тривалість перевірок, визначених у статті 77 Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Згідно з підпунктом 14.1.24. пункту 14.1 статті 14 Кодексу великий платник податків - юридична особа або постійне представництво нерезидента на території України, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 мільйонів євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує еквівалент 1 мільйона євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, у разі якщо сума таких податків, зборів, платежів, крім митних платежів, перевищує еквівалент 500 тисяч євро.

При цьому, нормами Кодексу не визначені поняття суб’єкта малого та середнього підприємництва. Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. У зв’язку з цим, для визначення тривалості перевірок цих суб’єктів господарювання застосовуються норми пункту 3 статті 55 Господарського кодексу України.

Так, суб’єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам евро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Що стосується критеріїв підприємств щодо їх належності до мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств, встановлених Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", то вони використовуються для визначення порядку та строків подання фінансової звітності.

Щодо визначення граничних термінів проведення перевірки повідомляємо, що відповідно до статті 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

При цьому відповідно до пункту 102.2 статті 102 Кодексу грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, для визначення ТОВ відповідної категорії підприємства для встановлення тривалості перевірки та періоду діяльності, за який може бути проведена перевірка, товариству доцільно керуватися критеріями, наведеними вище.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.