Щодо визнання у податковому обліку операцій по збільшенню статутного капіталу товариства за рахунок прибутку (лист ДПС від 22.10.2020 р. № 4375/ІПК/99-00-05-05-02-06)
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 22.10.2020 р. № 4375/ІПК/99-00-05-05-02-06
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визнання у податковому обліку операцій по збільшенню статутного капіталу товариства за рахунок прибутку та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 23.05.2020 р. (далі - Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні платник є емітентом простих іменних акцій, власниками яких є фізичні та юридичні особи - резиденти України та юридичні особи - нерезиденти.
Щорічними загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про розподіл прибутку товариства з направленням прибутку за 2015 та 2018 роки, який до цього залишався у розпорядженні підприємства, на збільшення статутного капіталу товариства.
Платник повідомив, що рішення про виплату дивідендів прийматися не буде.
У платника виникли наступні питання: "Чи прирівнюється до виплати дивідендів спрямування прибутку товариства на збільшення його статутного капіталу у разі відсутності рішення загальних зборів акціонерів товариства про виплату дивідендів?
"Чи виникнуть податкові зобов’язання у товариства при спрямуванні прибутку на збільшення статутного капіталу ?"
Відповідно до пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інвестиції - це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.
Інвестиції поділяються на:
капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до Кодексу;
фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів;
реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.
Підпунктом 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, є дивідендом.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів регламентується п. 57.11 ст. 57 Кодексу.
У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав.
Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить авансовий внесок із податку на прибуток.
Відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи з джерелом походження з України, отримані нерезидентом від провадження господарської діяльності, зокрема у вигляді дивідендів, що сплачуються резидентом, оподатковуються за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Таким чином, у разі здійснення реінвестиції дивідендів шляхом їх внесення до статутного капіталу емітент нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток підприємств у порядку, визначеному п. 57.11 ст. 57 Кодексу. Поряд з цим, доходи нерезидента - юридичної особи із джерелом їх походження з України у вигляді дивідендів оподатковуються згідно з п. 141.4 ст. 141 Кодексу незалежно від способу використання такого доходу як реінвестиція.
Звертаємо увагу, що відповідно до змін внесених Законом України від 16 січня 2020 року N 466 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" з 01.01.2021 р. для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюватиметься також платіж у негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
При цьому, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу передбачено, що у разі якщо резидент здійснює на користь нерезидента виплату інших доходів, прирівняних згідно з цим Кодексом до дивідендів, такий резидент має утримати з суми таких інших доходів податок на доходи нерезидента за ставкою врозмірі 15 відсотків (якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України).
Враховуючи викладене, якщо платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав не приймав рішення щодо виплати дивідендів власникам таких корпоративних прав, а нерозподілений прибуток був спрямований до 01.01.2021 р. на поповнення (збільшення) статутного капіталу, така операція не передбачає виникнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, в тому числі податку з доходів з джерелом їх походження з України у випадку, якщо одним із учасників - власників корпоративних прав є нерезидент.
Якщо платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав не приймав рішення щодо виплати дивідендів власникам таких корпоративних прав, а нерозподілений прибуток був спрямований після 31.12.2020 р. на поповнення (збільшення) статутного капіталу, то у випадку, якщо одним із учасників - власників корпоративних прав є нерезидент, сума на яку збільшується вартість корпоративних прав учасника - нерезидента у зв’язку із таким поповненням (збільшенням) статутного капіталу підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 15 відсотків (якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України).
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
