Щодо надання роз'яснень стосовно наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 року N 149/300 (лист Мінекономрозвітку від 19.09.2016 р. № 3631-04/30172-07)
МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 19.09.2016 р. № 3631-04/30172-07
Мінекономрозвитку розглянуло лист <...> щодо надання роз'яснень стосовно наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 року N 149/300 "Про затвердження Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.99 р. за N 921/4214, <...> і повідомляє, що зазначений наказ втратив чинність <...>.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. N 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за N 751/4044 (далі - ПБО-9).
Відповідно до ПБО-9 запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.
Враховуючи те, що порядок відображення сум уцінки запасів у бухгалтерському обліку врегульовано ПБО-9, та у зв'язку з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України, наказ Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 10 вересня 1996 року N 120/190 "Про затвердження Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 вересня 1996 року за N 546/1571 (із змінами), втратив чинність.
Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі:
вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом тощо.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання;
відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;
дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;
відомості про умови зберігання;
гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки у разі невиконання цих дій;
найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Зазначена інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. <...>
