МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 11.07.2018 р. № 1211/0/101-18/284
Щодо права батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу на одноразову оплачувану відпустку у зв’язку з усиновленням дитини
У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто ваше звернення і повідомляється.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Згідно з Положенням про дитячий будинок сімейного типу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.02 р. № 564 (далі — Положення), за рішенням районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконкомами міських рад (міст республіканського АР Крим і міст обласного значення) можуть створюватись і функціонувати дитячі будинки сімейного типу.
Дитячий будинок сімейного типу — це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (п. 2 Положення).
Батьки-вихователі — особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається угода (договір) про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, якою визначаються права і обов’язки сторін. При цьому щомісяця передбачається виплачувати батькам-вихователям державну соціальну допомогу і грошове забезпечення.
Виховання дітей не кваліфікується як трудові відносини, а батьки-вихователі, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є особами, які надають соціальні послуги і не перебувають у трудових відносинах із виконкомом міської ради, що прийняла рішення про створення такої сім’ї. Отже, такі батьки-вихователі не мають права на відпустки згідно із законодавством.
Якщо особи крім виконання обов’язків батьків-вихователів перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями або працюють за трудовим договором у фізичної особи, то вони матимуть право на гарантії, передбачені трудовим законодавством.
Разом з тим, відповідно до статті 18-1 Закону, статті 182 КЗпП України особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.
Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу (стаття 207 Сімейного кодексу України).
Відповідно до частини четвертої статті 232 Сімейного кодексу України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.
Усиновлені діти прирівнюються до рідних дітей, а усиновителі мають статус батька та матері.
Таким чином, оскільки батьки-вихователі не є усиновлювачами дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, а беруть їх на виховання та спільне проживання, права на зазначену відпустку вони не мають.
Директор Департаменту заробітної плати та умов праці О. Товстенко
