Про автоматичний обмін податковою інформацією. Як це працюватиме?

Цього тижня уряд в 2-ому читанні прийняв Закон №8131, який розроблено з метою забезпечення впровадження Україною двох міжнародних стандартів у сфері прозорості та обміну інформацією для податкових цілей:  

• Загального стандарту звітності та належної перевірки інформації про фінансові рахунки (Common Standard on Reporting and Due Diligence for Financial Account Information (CRS));  
• Стандарту щодо обміну інформацією за запитом (EOIR).

Почнемо із Загального стандарту CRS  

Загальний стандарт CRS - це міжнародна угода, укладена між країнами з метою боротьби з ухиленням від оподаткування та забезпечення більшої прозорості у фінансових операціях.  

Угода CRS була розроблена організацією ОЕСР та підписана більш ніж 100 країнами.

Основна ідея угоди CRS полягає у тому, що фінансові агенти повинні автоматично збирати інформацію про рахунки та інші фінансові активи громадян та підприємств інших країн у випадку, якщо такі рахунки та активи знаходяться за межами країни резиденції власника (Фінансовий агент - це особа, яка відповідає визначенню звітної фінансової установи).

Ця інформація включає в себе особисті дані клієнта, такі як ім'я, адреса, дата народження, а також інформацію про фінансові рахунки, такі як номер рахунку, баланс рахунку та інші фінансові транзакції тощо.

Така інформація подається фінансовими агентами до контролюючого органу країни де зареєстрований такий агент, який надалі надсилає відомості про фінансові рахунки юрисдикціям, резидентами яких є власники та контролюючі особи власників фінансових рахунків.

Для прикладу, банк Barclays, що розміщений в Лондоні, проводить комплексну перевірку своїх рахунків та виявляє відкриті рахунки громадян України. Після чого він має надіслати цю інформацію до контролюючого органу Великобританії, яка забезпечує збір, зберігання та передачу цієї інформації до контролюючих органів України. У фіналі цього процесу податкова України буде знати про відкриті рахунки українців в банку Лондона. Аналогічна процедура також має проводитись і збоку банків України до рахунків нерезидентів.

При цьому, такий обмін інформацією має проводитись щороку в автоматичному режимі.

Зроблю Вам детальний перелік інформації, яка підлягає обміну:

• ім'я, адреса, ІПН, місце народження кожної Підзвітнох особи;
• номер рахунку;
• найменування та ідентифікаційний номер фінансової установи;
• залишки на рахунку;
• для Кастодіального рахунку:

1. загальна сума відсотків, дивідендів чи іншого доходу;
2. загальна сума надходжень від продажу чи викупу фінансових активів;

• для депозитного рахунку - загальна сума відсотків сплачених або зарахованих на рахунок;
• у випадку будь-якого рахунку - загальна сума зарахована на рахунок.

Власники рахунків зобов'язані надавати фінансовому агенту (на вимогу):

• документи самостійної оцінки стосовно себе та/або стосовно контролюючих осіб відповідно до вимог Додатка 1 до Угоди FATCA для встановлення (перевірки) статусу зазначеної американської особи;
• документ самостійної оцінки статусу податкового резидентства стосовно себе та/або стосовно контролюючих осіб відповідно до вимог Загального стандарту звітності CRS для встановлення держави, резидентом якої є власник рахунку та/або контролююча особа;  
• іншу інформацію та/або документи, необхідні фінансовому агенту для вжиття заходів належної комплексної перевірки фінансових рахунків, встановлення їх підзвітності та складання звітності за підзвітними рахунками на виконання вимог Угоди FATCA та/або Загального стандарту звітності CRS.

У випадках, якщо під час або після застосування процедур належної комплексної перевірки фінансовий агент дізнається або він має підстави вважати, що рахунок належить до підзвітних, але щодо рахунку власником рахунку подано документи самостійної оцінки стосовно себе або стосовно контролюючих осіб або іншу інформацію або документи, які вказують на те, що рахунок не є підзвітним, фінансовий агент зобов’язаний надіслати на адресу власника рахунку запит з вимогою про надання пояснень та інформації, що стосуються підозри.

Власник рахунку зобов’язаний надати фінансовому агенту пояснення та інформацію, що стосуються підозри, протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту.

Що буде якщо не надати інформацію?

Ненадання пояснень є підставою для відмови фінансового агента у встановленні ділових відносин, відмови у наданні фінансових послуг або для відмови в подальшому наданні послуг, у тому числі для розірвання договірних відносин з власником рахунку. Така ж відповідальність передбачена за неповідомлення фінансового агента про зміну статусу податкового резидентства.

Подання звіту про підзвітні рахунки.

Фінансові агенти зобов’язані щороку, до 1 липня, подавати до контролюючого органу звіт про підзвітні рахунки. Звітним періодом вважається попередній календарний рік.

У звіті про підзвітні рахунки фінансовий агент надає інформацію про всі підзвітні рахунки за звітний період в обсязі, визначеному Угодою FATCA або розділом І Загального стандарту звітності CRS.

Контролюючий орган здійснює збір інформації від фінансових агентів, зберігання, захист такої інформації та передачу відомостей до компетентного органу іноземної юрисдикції чи фінансовому агенту, від якого вона була отримана. 

Ну і зовсім коротко про EOIR

Механізм EOIR (Exchange of Information on Request) - це один з механізмів обміну інформацією про рахунки фінансових установ між країнами, що залучені до угоди CRS.

EOIR передбачає передачу запитів від компетентних органів однієї країни до компетентних органів іншої країни щодо інформації про конкретних фізичних або юридичних осіб, які можуть мати недекларований дохід або активи за кордоном.  

У разі відсутності відповіді на запит компетентного органу, запитувальна країна може звернутися до іншої країни або до міжнародної організації, яка займається координацією обміну інформацією.

Важливо. Механізм EOIR застосовується лише у випадках, коли запитуюча країна володіє достатньою інформацією, яка свідчить про те, що відповідна особа може мати недекларований дохід або активи за кордоном.

Стандарт вимагає від податкового органу надавати за запитом «імовірно релевантну інформацію» з метою застосування, у тому числі примусового, національних податкових законів іншої податкової юрисдикції або виконання положень відповідної податкової угоди.  

Таким чином, стандарт EOIR дозволяє податковим адміністраціям запитувати у своїх партнерів з угоди широкий спектр інформації, якщо вона, ймовірно, має відношення до зобов'язань платника податків.