Межі застосування подвійного запису в інформаційних системах. Чи є конфлікт обліку та планування?
Подвійний бухгалтерський запис, як метод фіксації господарських операцій, виступає фундаментом класичного фінансового обліку. Разом із розвитком ERP-систем його функціональність була адаптована для підтримки не лише бухгалтерського, але й управлінського обліку [1]. Проте на стику цих двох підсистем виявляється принципова суперечність між детермінованою природою подвійного запису та імовірнісною природою управлінського планування. У цій статті аналізуються методологічні обмеження подвійного запису як механізму відображення поточних та прогнозованих подій, із позицій системного, інформаційного та управлінського підходів.
Природа подвійного запису та його детермінізм
Подвійний запис є основою фінансового обліку більше 500 років з часів Луки Пачолі (1494), і його використання є універсальним у сучасних облікових системах. Він забезпечує синхронізацію змін в обліку ресурсів підприємства та джерелах їх надходження, підтримує баланс активів і пасивів та дозволяє формувати достовірну звітність.
З розвитком комп’ютерних систем подвійний запис було перенесено в електронну площину. Фінансові програми покладаються на його логіку для забезпечення цілісності даних. Проте розширення функцій цих систем у бік управлінського обліку та планування виявило проблеми, що виникають при некоректному використанні подвійного запису.
Ключова властивість подвійного запису — детермінізм: кожна операція має чітко визначену і задокументовану подвійну відповідність (дебет/кредит). У цьому полягає його юридична та методологічна сила: він гарантує відсутність незбалансованих змін і є джерелом фінансової істини.
Проте детермінізм цього підходу передбачає наявність первинного документа як юридичної підстави операції. Усе, що не має такого документа, не може бути об’єктом обліку в межах фінансового запису.
Цей підхід працює у контексті завершених подій, але не пристосований до опису процесів у реальному часі, де зміни мають характер триваючих, непідтверджених або прогнозованих.
Управлінський облік як симуляційна модель: методологічна несумісність із бухгалтерською програмою
Управлінський облік принципово відрізняється від фінансового за методологічною логікою [2]. Якщо фінансовий облік фіксує лише юридично підтверджені факти минулих господарських операцій, то управлінський орієнтований на прогнозування, сценарний аналіз та реєстрацію подій у момент їх виникнення — навіть без підтвердженої документації.
У цій парадигмі:
- система має зберігати нормативні та планові значення (наприклад, планові ціни, норми витрат);
- допускається фіксація подій без первинного документа, якщо ці дані потрібні для оперативного управління ресурсами;
- пріоритет надається оперативності отримання інформації, навіть якщо в неї відсутня фінансова складова;
- об’єктом обліку є не лише результат, а й весь ланцюг процесів, які до нього призвели.
У бухгалтерських платформах метод подвійного запису є жорстко вбудованим у ядро системи — як єдина допустима модель синхронного відображення активів і пасивів. Будь-яка зміна облікового стану (наприклад, надходження товару на склад) автоматично вимагає формування проводки, що, в свою чергу, передбачає наявність однозначно підтвердженої первинної події з юридично оформленим документом. У разі відсутності документа (наприклад, не оформлена прибуткова накладна) система:
- або блокує проведення;
- або реалізується через «костильні» рішення, на кшталт ордерної схеми, тимчасового використання “кількісних залишків”, внутрішнє переміщення та регламентні перерахунки вартості з фіктивними рухами.
Усе це ускладнює або взагалі унеможливлює точне визначення собівартості списання в майбутньому, особливо у випадках змішаних партій, часткових відвантажень або комплексного виробництва. Таким чином утворюється штучна дилема між достовірністю та актуальністю облікової інформації: або дані вірні, але з'являються із запізненням, або доступні одразу, але неточні й потребують подальшого виправлення.
Ця архітектурна особливість принципово суперечить логіці ERP-систем, які мають на меті забезпечити оперативне управління ресурсами на основі актуальних, хоч і неповних з боку фінансів, даних — з подальшим регламентним закриттям періоду та фінансовим узгодженням.
Що необхідно для реалізації справжньої ERP-архітектури
Щоб система могла одночасно підтримувати управлінський і фінансовий контур обліку, потрібне розділенняшару реєстрації подій та шару фінансового підтвердження. Зокрема:
- облік має дозволяти тимчасове збереження подій у кількісному (нефінансовому) вираженні;
- розподіл вартості повинен виконуватись регламентно — на етапі закриття звітного періоду;
- фінансова проводка не повинна бути умовою для фіксації облікової операції.
Це вимагає наявності паралельного оперативного контуру обліку [3], який веде подієво-орієнтований лог нерегламентованих подій (наприклад, фактичне надходження товару), синхронізований з юридично підтвердженими документами.
Для вирішення цієї задачі потрібна додаткова структура в рамках облікової платформи що буде здатна зберігати необхідну інформацію паралельно з тою ще формується в оборотно-сальдовій відомості але здатна забезпечити надійне отримання інформації від неї під час розподілу фінансових потоків.
Партія як потенційна точка інтеграції
Однією з небагатьох структур, яка одночасно існує у фінансовому та управлінському обліку, є партія товару (або виробничого ресурсу). Вона акумулює інформацію про походження, рух, обробку, витрати та собівартість.
Партія може виступати як носій ідентичності активу та його контексту: вона пов’язує кількість, якість, дату, постачальника, технологічні етапи.
Використання партії як ключового об’єкта управління дозволило б:
- Відокремити планування від обліку.
- Формувати управлінські партії незалежно від бухгалтерського підтвердження.
- Вести паралельну планову, а потім фактичну калькуляцію.
- Реалізувати мультиконтурний підхід: кількісний облік для оперативного шару, вартісний — для фінансового [3].
Однак поточна реалізація бухгалтерських програм не дозволяє повноцінно керувати партіями як активними об’єктами управління. Вони залишаються пасивними атрибутами запису, що унеможливлює їх використання як інтеграційного механізму між обліками.
Подвійний запис — ефективний механізм для ретроспективного обліку – підведення підсумків, але він не здатен забезпечити повноцінне управління процесами в реальному часі. Його природа несумісна з імовірнісним, симулятивним підходом, який необхідний для управлінського контуру.
Модернізація облікових функцій бухгалтерських систем до рівня ERP-рішень потребує глибокої архітектурної трансформації. Зокрема, необхідно забезпечити можливість фіксації господарських операцій без обов’язкового створення фінансових проводок на момент руху ресурсів.
Окрім цього, має бути впроваджено новий рівень інтеграції між підсистемами платформи, де ключову роль відіграє механізм партій як універсального ідентифікатора стану ресурсів — незалежно від того, чи йдеться про планування, фактичне надходження, використання або списання.
Джерела
- Horngren, C.T., Sundem, G.L., Stratton, W.O. (2005). Introduction to Management Accounting. Pearson.
- Kaplan, R.S., & Norton, D.P. (1996). The Balanced Scorecard: Translating Strategy into Action. Harvard Business Press.
- Протасов В.І. (2021). Методологія багатоконтурного обліку в інформаційних системах. Бухгалтерський облік і аудит, №4.
Блоги 
