Не отримання платником податку ППР не свідчить про узгодженість грошового зобов’язання платника податків, а отже не є підставою для стягнення податкового боргу

Інтернет- ресурс " Протокол"

ВС/КАС № 802/467/16-а від 28.08.2018

Фабула судового акту: У даній справі податківці звернулися до суду із позовною заявою до громадянина-фізичної особи про стягнення з того податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб.

Суди першої та апеляційної інстанції у задоволенні таких вимог відмовили оскільки вказане грошову зобов’язання не є узгодженим, оскільки виникло на підставі податкового повідомлення-рішення, яке фіскальним органом направлено на невірну адресу та як наслідок «боржником» не отримано.

Фіскальний орган не зважаючи на такі досить ґрунтовні та аргументовані судові рішення таки оскаржив їх у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду.

Так на думку ДФС сам факт відправлення ППР рекомендованим листом із повідомленням про вручення свідчить про його отримання платником податків.

Переглядаючи вказану справу КАС став на бік платника податків та підтримав думку судів першої та адміністративних інстанцій.

Аналізуючи матеріали справи КАС зазначив, що пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків.

Одночасно згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За нормами абз. 2 п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.

В свою чергу у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Згідно матеріалів справи податкове повідомлення-рішення та податкова вимога були надіслані відповідачу на невірну адресу, внаслідок чого було повернуто у зв’язку із закінченням терміну зберігання, тому грошове зобов'язання відповідно не набуло статусу узгодженого, і таким чином суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб.