Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • О порядке определения резидентского статуса физического лица

О порядке определения резидентского статуса физического лица



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
    ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
   
    ЛИСТ
   
    від 09.10.2015 р. № 885/Г/25-01-17-01-15
   
   Про розгляд звернення

   Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється пп. «в» п. 14.1.213 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Кодекс), згідно з яким фізична особа – резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
   
   У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
   
   При цьому, відповідно до пп. 34.1.1 п. 34.1 ст. 34 Кодексу, податковим періодом є, зокрема, календарний рік.
   
   Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
   
   Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
   
   Якщо всупереч закону, фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.
   
   Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються вказані вище положення, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
   
   Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
   
   Статтею 6 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» із змінами і доповненнями (далі - Закон №1382) визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
   
   Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
   
   Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні (ст.3 Закон №1382).
   
   При цьому, видана іноземцю на підставі Закону України від 07.06.2001 року №2491 «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання в Україні, є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні.
   
   Отже, іноземець має документально підтвердити факт свого проживання (перебування на території України понад 183 дні протягом календарного року).
   
   Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства - є підстави, встановлені Законом України від 22.09.2011 №3773-VІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» із змінами і доповненнями (далі - Закон №3773) (ст.5 Закону №1382).
   
   Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
   
   Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України (ст. 16 Закону №3773).
   
   Дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно із розділом IV Кодексу, включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.
   
   Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 Кодексу, якою встановлено декілька ставок для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, в залежності від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та резидентського статусу спадкодавця та спадкоємця.
   
   Так, об'єкти спадщини оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 ст. 167 цього Кодексу (15 % та 20 %), для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента (пп.174.2.3 п.174.2 ст. 174 Кодексу).
   
   Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
   
   При цьому, згідно із ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   Вищевикладена відповідь на Ваш лист діє до внесення змін до статей Кодексу, на які йде посилання.
   
   Заступник начальника
О.І. Марухленко

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться