USD27.071
Подпишитесь на рассылку

Подпишитесь

и получайте свежие новости и специальные предложения
  • О включении в налогооблагаемый доход налогоплательщика - физического лица в виде дополнительного блага стоимости телефонного разговора за отсчет времени (со второй по шестидесятую секунду), бесплатно полученной от операторов мобильной связи

О включении в налогооблагаемый доход налогоплательщика - физического лица в виде дополнительного блага стоимости телефонного разговора за отсчет времени (со второй по шестидесятую секунду), бесплатно полученной от операторов мобильной связи



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 20.01.2016 р. № 1022/6/99-99-17-03-03-15

   
   
   Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист ... щодо включення до оподатковуваного доходу платника податку - фізичної особи у вигляді додаткового блага вартості телефонної розмови за відлік часу (з другої по шістдесяту секунду), безоплатно отриманої від операторів мобільного зв’язку, та в межах компетенції повідомляє.
   
   Правові основи діяльності у сфері телекомунікацій встановлено Законом України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV „Про телекомунікації” (далі – Закон № 1280), ст. 1 якого визначено терміни, які вживаються в такому значенні:
   
   договір про надання послуг – це правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов'язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором);
   
   тарифний план – це сукупність пропозицій, запропонованих споживачеві оператором, провайдером, щодо вартості, умов та обсягу надання певних послуг.
   
   Розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством (ст. 68 Закону № 1280).
   
   Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 (далі – Правила), якою встановлено, що тарифна одиниця (одиниця тарифікації) послуги – це одиниця обсягу послуги (тривалість часу (секунда, хвилина), обсяг даних (кілобайт, мегабайт), кількість повідомлень, сеансів зв'язку), за якою здійснюється тарифікація.
   
   Пунктом 39 Правил визначено обов'язки операторів, до яких, зокрема, відноситься здійснення розрахунку тарифів виходячи із собівартості послуг з урахуванням отримання прибутку.
   
   Відповідно до п. 58 Правил тарифи на послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тих, що згідно із Законом № 1280 підлягають державному регулюванню.
   
   Оператор, провайдер встановлює та пропонує на вибір споживача тарифи на окремі послуги та/або тарифні плани на визначений ним перелік (пакет) послуг, а також строк їх дії (граничний та/або мінімальний).
   
   Вартість послуги зазначається у разі застосування, зокрема, тарифів, що залежать від обсягу послуги, – за одну тарифну одиницю.
   
   У межах різних тарифних планів залежно від переліку (пакету) та обсягу послуг можуть встановлюватися різні тарифи на однакові послуги.
   
   Слід зазначити, що органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (ст. 17 Закону № 1280).
   
   Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
   
   Об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).
   
   Відповідно до п.п. „е” п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
   
   У Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
   
   безоплатно надані послуги – це послуги, що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості (п.п. „б”п.п.14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу);
   
   звичайна ціна – це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (п.п.14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу);
   
   ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п.14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
   
   Податковий агент, поняття якого визначено п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку – фізичної особи, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
   
   Кожний конкретний випадок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від податкового агента у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, слід розглядати з урахуванням документів, що стосуються цієї справи.
   
   Додатково повідомляємо, що податкова консультація – це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
   
   Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
   
   
   Голова
Р.М. Насіров

ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Отключить рекламу
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления