Подпишитесь на рассылку

Подпишитесь

и получайте свежие новости и специальные предложения
  • О включении в состав расходов услуг кейтеринга и расходов на организации питания

О включении в состав расходов услуг кейтеринга и расходов на организации питания



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
   
   ЛИСТ
   
   від 11.02.2016 р. № 431/10/14-29-15-01-10

   
   Головне управління ДФС у Миколаївській області розглянуло лист товариства з обмеженою відповідальністю «….» про надання податкової консультації з визначених Вами питань та повідомляє наступне.
   
   Щодо включення до складу витрат послуг кейтерингу та витрат на організацію харчування основних працівників та працівників за договорами цивільно – правового характеру слід зазначити, що з 1 січня 2015 року відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.
   
   Положення розділу III Кодексу не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на понесені витрати не пов'язані з господарською діяльністю платника податку, окрім витрат, визначених підпунктом 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Кодексу, а саме не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Тобто, для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх використання у господарській діяльності платника податку.
   
   Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
   
   Частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон N 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
   
   Відповідно до статті 4 Закону N 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.
   
   Так, для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.
   
   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - П(С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
   
   Згідно із пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
   
   Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (пункт 7 П(С)БО 16).
   
   При цьому, пунктом 9 П(С)БО 16 встановлено, що не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати, зокрема, погашення одержаних позик, зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16, а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
   
   Враховуючи зазначене, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
   
   Стосовно організації харчування робітників на підприємстві слід зазначити, що підприємства, установи, організації можуть забезпечувати працівників харчуванням як в обов'язковому порядку згідно з вимогами законодавства, так і з власної ініціативи.
   
   Забезпечення працівників харчуванням в обов'язковому порядку передбачено статями 166 і 167 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та статтею 7 Закону України від 14.10.92 № 2694-ХІІ «Про охорону праці».
   
   Також, відповідно до статі 91 КЗпП роботодавець в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів може встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. У такому випадку харчування здійснюється за умовами, визначеними трудовим (колективним) договором або добровільно (на підставі наказів, розпоряджень тощо).
   
   Щодо порядку формування податкового кредиту у зв’язку з придбанням товарів/послуг для проведення новорічного свята та організації харчування робітників ГУ ДФС в Миколаївській області повідомляє наступне.
   
   Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
   
   - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
   
   - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
   
   При цьому, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
   
   Одночасно пунктом 198.5 статті 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
   
   Враховуючи викладене, за умови придбання товарів/послуг, що не відносяться до господарської діяльності платника платник податку має право включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені постачальникам за придбані товари/послуги, але при цьому зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, у зв’язку з тим, що придбані товари/послуги не будуть використовуватися в операціях, що є господарською діяльністю платника податку.
   
   Стосовно питань щодо включення до оподаткованого доходу вартості харчування, безоплатно наданого товариством основним працівникам та працівникам, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами, зазначаємо наступне.
   
    Відповідно до підпункту «б» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема, у вигляді харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.
   
   Однак, оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі одержаних у вигляді додаткового блага, виходячи з положень Кодексу, розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку.
   
   З урахуванням вищезазначених умов, дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема, у вигляді харчування, безоплатно отриманого платником податку оподатковується за ставкою податку, визначеною в пункті 167.1 статті 167 Кодексу ( у 2016 році – 18 відсотків).
   
   Що стосується нарахування єдиного внеску на харчування працівників, то відповідно до статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) роботодавці нараховують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на суму нарахованої зарплати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону "Про оплату праці".
   
   Для визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, слід керуватися Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5 (далі - Інструкція № 5). Виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі відносяться до заохочувальних та компенсаційних виплат.
   
   Згідно з підпункту 2.3.4 Інструкції № 5 з виплат соціального характеру у грошовій і натуральній формі необхідно сплачувати єдиний внесок, серед них, зокрема, оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях.
   
   Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та єдиним внеском доходів, нарахованих на користь фізичної особи - засновника у вигляді дивідендів, зазначаємо наступне.
   
    Відповідно до підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 Кодексу).
   
   Під терміном «пасивні доходи» для цілей розділу IV Кодексу слід розуміти, зокрема такі доходи, як дивіденди (підпункт 167.5.3 пункту 167.5 статті 167 Кодексу).
   Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм пункту 170.5 статті 170 Кодексу.
   
   Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (підпункт 170.5.1 пункту 170.5 статті 170 Кодексу).
   
   Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (підпункт 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 Кодексу).
   
   Доходи, зазначені в п.170.5 ст.170 Кодексу, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставками, визначеними підпункт 167.5.1 та підпункт 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 Кодексу (підпункт 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 Кодексу).
   
    Згідно підпункту 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 Кодексу ставка податку встановлена у розмірі 18 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункт 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 Кодексу).
   
   Відповідно до підпункту 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 Кодексу ставка податку встановлена у розмірі 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).
   Крім того, дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням (підпункт 170.5.3. пункту 170.5 статті 170 Кодексу), тобто оподатковуються за ставкою 18 відсотків.
   
   Щодо нарахування єдиного внеску на суми дивідендів повідомляємо наступне.
   
    Відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Кодексу дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
   
   Перелік видів виплат, що здійснюється за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 (далі - Перелік).
   
   Відповідно до пункту 14 розділу II Переліку доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями), а також доходи від здавання в оренду землі, не є базою для нарахування єдиного внеску.
   
   Разом з цим нагадуємо, що для платників податків функціонує Інформаційно - довідковий департамент Державної фіскальної служби України, який надає послуги з питань: податкового і валютного законодавства та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи Державної фіскальної служби. Телефон: 0-800-501-007, безкоштовно зі стаціонарних телефонів. Режим роботи: 8:00 - 20:00 (крім суботи та неділі).
   
   Крім того інформуємо, що в Єдиній базі податкових знань на сайті Державної фіскальної служби України за адресою: www.minrd.gov.ua розміщені питання та відповіді по окремих питаннях Податкового кодексу України.
   
   
    В.о. начальника
І.В. Кузьмін

   

Отключить рекламу
ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления