Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Относительно налогообложения НДС передачи долговых обязательств в обмен на денежные средства и определения в налоговом учете размеров доходов и расходов при исполнении договора уступки права требования (договора цессии)

Относительно налогообложения НДС передачи долговых обязательств в обмен на денежные средства и определения в налоговом учете размеров доходов и расходов при исполнении договора уступки права требования (договора цессии)



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
    ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
   
    ЛИСТ
   
    від 16.09.2015 № 2463/10/25-01-15-02-09

    Головне управління ДФС у Чернігівській області розглянуло лист з питань оподаткування податком на додану вартість передачі боргових зобов’язань в обмін на грошові кошти та визначення у податковому обліку розмірів доходів та витрат під час виконання договору відступлення права вимоги (договору цесії), та повідомляє.
   
    Правочини з відступлення права вимоги регулюються статтями 512 - 519 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV зі змінами та доповненнями (далі по тексту – ЦКУ) та підпунктом 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі по тексту - ПКУ).
   
    Відповідно до частини 1 статті 512 ЦКУ відступлення права вимоги (цесія) являє собою заміну кредитора в зобов'язанні шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно з частиною 1 статті 514 ЦКУ за підсумками укладання угоди до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
   
    Підпунктом 14.1.255. пункту 14.1. статті 14 ПКУ визначено, що відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
   
    Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПКУ базою оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг.
   
    З аналізу статтей 512 - 519 ЦК України та підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПКУ вбачається, що операції з відступлення права вимоги грошових зобов'язань не відносяться до операцій з придбання/виготовлення товарів/послуг.
   
    Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
   
    Згідно з абзацем 2 підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.
   
    Також, слід зауважити, що в листі ДПА України від 22.02.2011 р. N 4940/7/16-1517-26 "Щодо оподаткування операцій пов'язаних із відступленням прав вимоги грошових коштів" зазначено, що торгівля за грошові кошти борговими зобов'язаннями, згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування податком. При цьому операція з подальшого продажу права вимоги особою, що придбала таке право вимоги за ціною не менше ціни придбання такого права вимоги, також згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу також не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
   
    Таким чином, з огляду на вищенаведене, боргові зобов’язання, за які новий кредитор розрахувався грошовими коштами, не оподатковуються податком на додану вартість, а також підстави для формування будь-яких зобов'язань з податку на додану вартість за такими операціями у платника податків не виникають.
   
    Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
   
    Положення цього розділу не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з відступлення права вимоги.
   
   Тобто, доходи та витрати з вищеназваних операцій мають визначатися відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, та підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ щодо особливостей оподаткування нерезидентів.
   
   Такі операції відображаються за правилами бухгалтерського обліку, викладеними у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку № 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. № 91, № 13 «Фінансові інструменти», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001р. № 559, № 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, № 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, № 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. № 193.
   
    Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє до внесення змін до статтей ПКУ, на які в ній йде посилання.
   
   Перший заступник начальника
В.В. Нечай

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться