Относительно применения курса гривни к иностранной валюте для определения налогового обязательства

   
   Міжрегіональним головним управлінням ДФС – Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист від 27.08.2015 № 286 щодо застосування курсу гривні до іноземної валюти для визначення податкового зобов’язання, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
   
   Згідно з п. 39 1.1 ст.39 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для цілей визначення податкових зобов’язань зі сплати податків та зборів (в тому числі митних платежів) протягом усієї доби застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання митної декларації, а у разі, якщо митна декларація не подається, – дня визначення податкових зобов’язань.
   
   Абзацом першим п. 2 постанови Правління Національного банку України від 3 червня 2015 року № 354 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі – постанова № 354) установлена вимога щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.
   
   Уповноважений банк зобов’язаний попередньо зарахувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього п. 2 постанови № 354 поширюється вимога щодо обов’язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання» (далі – розподільчий рахунок).
   
   Виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок. Уповноважений банк без доручення клієнта зобов’язаний здійснити обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті у розмірі 75% (абзаци 2, 13-16 п. 2 Постанови № 354).
   
   Пунктом 5.2 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зі змінами та доповненнями (далі – Інструкція), визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України. Грошові кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки резидентів – юридичних осіб через розподільчі рахунки (п. 5.3 Інструкції).
   
   При цьому ст. 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках.
   
   Крім того, відповідно з п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року під № 338/3631, зі змінами та доповненнями, банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки по цій операції на поточний рахунок останнього.