при подписке на рассылку
gift_icon
  • Щодо деяких питань тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України (лист ДФС від 26.10.2016 р. № 23146/99-99-15-01-01-15)

Щодо деяких питань тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України (лист ДФС від 26.10.2016 р. № 23146/99-99-15-01-01-15)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 26.10.2016 р. № 23146/99-99-15-01-01-15

Про надання податкової консультації

                                          

 Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула лист щодо деяких питань тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України та у межах компетенції повідомляє таке.

 Щодо можливості ввезення на митну територію України вантажних автомобілів для використання  їх у господарській діяльності (питання 1).

Статтею 71 Митного України (далі – МКУ) визначено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені МКУ. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених МКУ.

Згідно з частиною першою статті 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

 Щодо обмеження по віку (рік випуску автотранспорту) для ввезення в Україну вантажних автомобілів  (вантажопідйомністю до 3,5 тон) (питання 2).

На сьогодні будь-яких обмежень щодо ввезення на митну територію України транспортних засобів (вантажопідйомність до 3,5 тон) в залежності від року випуску чинним законодавством не встановлено.

Разом з тим, відповідно до положень статті 2 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів»   з 01 січня 2016 року пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні транспортних засобів за кодами товарних позицій 8701 20, 8702, 8703, 8704, 8705 згідно з УКТ ЗЕД як вироблених в Україні, так i ввезених на митну територію України, нових i таких, що були в користуванні, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31 грудня 2015 року включно, здійснюють за умови їх вiдповiдностi екологічним нормам не нижче рівня «ЄВРО-5».

 Щодо обліку транспортних засобів (інвестиція іноземної компанії) при постановці на облік транспортних засобів та сплати необхідних податків (питання 3).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ.

Зазначеним розділом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за операціями із внесення майна до статутного капіталу підприємства, тобто такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Водночас статтею 138 ПКУ встановлені вимоги щодо коригування фінансового результату на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.

Так, пунктом 138.1 статті 138 ПКУ визначено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПКУ зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 ПКУ, яким встановлено порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування.

Згідно з 138.3 статті 138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ та підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 ПКУ.

Отже, фінансовий результат до оподаткування, сформований відповідно до положень бухгалтерського обліку з урахуванням сум амортизації основних засобів, отриманих від засновника-нерезидента, збільшується на суму нарахованої амортизації таких основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених положеннями статей 14 та 138 ПКУ.

Слід зауважити, що відповідно до вимог підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх використання у господарській діяльності платника податку.

Крім того, згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ, у разі прийняття платником рішення про таке некоригування.

 Щодо тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України (питання 4, 5 та 6).

Тимчасове ввезення – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання, що визначено статтею 103 МКУ.

Строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо    встановлений  строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів, що передбачено положеннями частин першої та третьої статті 108 МКУ.

Згідно з частиною шостою статті 104 МКУ для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;

у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов’язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів;

подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

сплатити митні платежі відповідно до статті 106 МКУ або забезпечити виконання зобов’язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X МКУ.

Відповідно до законодавства України при ввезенні товарів (в т.ч. транспортних засобів) на митну територію України нараховуються та сплачуються ввізне мито відповідно до статті 286 МКУ, ПДВ – згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПКУ, з урахуванням положень статті 191 ПКУ, та акцизний податок – відповідно до підпункту 213.1.3 пункту 213.1 статті 213 ПКУ за ставками, встановленими підпунктом 215.3.5. пункту 215.3. статті 215 ПКУ, у разі належності транспортних засобів до підакцизних товарів, що визначено пунктом 215.1. статті 215 ПКУ, чинними на день подання митної декларації.

 Щодо тимчасового ввезення транспортних засобів з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.

Відповідно до частини першої статті 105 МКУ у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 МКУ та в Додатках В.1 - В.9, С і D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) (далі – Конвенція), на умовах, визначених цими Додатками.

Положеннями статті 2 Додатку С до Конвенції встановлено, що користуються правом на тимчасове ввезення транспортні засоби комерційного використання, що згідно статті 1 цього Додатку означає, зокрема, наземні транспортні засоби. При цьому, пунктом (b) статті 1 Додатка С до Конвенції визначено, що «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Статтею 5 Додатку С до Конвенції встановлено, що транспортні засоби комерційного використання можуть поміщуватись в режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування за умови дотримання наступних вимог:

вони повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення;

вони повинні бути зареєстрованими на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення;

вони повинні ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.

При цьому, митний орган має право відмовити у наданні права на тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного використання, які використовуються для внутрішніх перевезень на митній території тимчасового ввезення, що передбачено статтею 8 Додатку С до Конвенції.

 Щодо тимчасового ввезення транспортних засобів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.

Відповідно до частини першої та другої статті 106 МКУ у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у                                    статтях 105, 189 МКУ, а також у Додатках B.1 ‑ B.9, C, D до Конвенції, або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України              сплачується 3 відс. суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

 Щодо наявності пільг при використанні транспортних засобів, ввезених в Україну, як гуманітарна допомога, для надання послуг з перевезення дитячого харчування в дошкільні навчальні заклади на території України (питання 7).

На сьогодні при використанні транспортних засобів, ввезених в Україну, як гуманітарна допомога, для надання послуг з перевезення дитячого харчування в дошкільні навчальні заклади на території України чинним законодавством пільг не передбачено.

При цьому відповідно до положень статті 1 Закону України від 22 жовтня 1999 року  № 1192-XIV  «Про гуманітарну допомогу» (далі – Закон) гуманітарна допомога – цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном.

Відповідно до положень статті 6 Закону до гуманітарної допомоги віднесено транспортні засоби призначені для перевезення більше ніж вісім осіб, та автомобілі, обладнані для перевезення інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, що передаються для використання установам соціального захисту населення, державним закладам охорони здоров’я і навчальним закладам, громадським організаціям інвалідів, ветеранів війни та праці, Товариству Червоного Хреста України та його обласним організаціям, державним закладам системи реабілітації, фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт».

Звільнення від оподаткування товарів гуманітарної допомоги здійснюється у порядку, встановленому ПКУ та МКУ, що передбачено частиною одинадцятою статті 6 Закону.

 

В.о. заступника Голови                                                                           М.В. Продан

Отключить рекламу
ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления