Щодо наявності товарно-транспортних накладних для підтвердження здійснення господарської операції з придбання сировини та запасів від постачальника (лист ДФС від 19.02.2018 р. № 654/6/99-99-14-03-03-15/ІПК)
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 19.02.2018 р. № 654/6/99-99-14-03-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула лист про отримання відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) індивідуальної податкової консультації щодо наявності товарно-транспортних накладних для підтвердження здійснення господарської операції з придбання сировини та запасів від постачальника, та повідомляє таке.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Крім того зазначаємо, що згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.
Пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому повідомленні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. N 207, для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, який здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. N 363).
Згідно з положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна включена в перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом.
Водночас, для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг (абзац другий п. 201.10 ст. 201 ПКУ).
Таким чином, норми ПКУ, що регулюють питання оподаткування податком на додану вартість у взаємовідносинах платників податків при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведенні за них безготівкових розрахунків), чітко визначають такі обов’язкові умови для:
складання і реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення продавцем (постачальником) - контрагентом покупця операції з постачання останньому товарів/послуг (наявність події з відвантаження товарів/факту постачання послуг) або зарахування на банківський рахунок продавця попередньої оплати (авансу) на оплату покупцем товарів/послуг (пп. "а"/"б" п. 185.1 ст. 185; пп. "а"/"б" п. 187.1 ст. 187; абзаци перші пп. 201.1, 201.7 і 201.10 ст. 201 ПКУ);
нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі зареєстрованої постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення покупцем - контрагентом продавця (постачальника) операції з придбання (отримання) від останнього товарів/послуг або перерахування йому з банківського рахунку коштів на оплату товарів/послуг (пп. "а" п. 198.1, абзаци перший - третій п. 198.2, абзаци перший - другий п. 198.3 і абзац третій п. 198.6 ст. 198; абзаци другий - третій п. 201.10 ст. 201 ПКУ).
Відповідно до абзаців першого - другого п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством; платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених зазначеними документами.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон).
Виходячи з норм Закону:
операції обліковуються відповідно до їх сутності (абзац восьмий ст. 4 Закону), що безумовно передбачає наявність факту здійснення господарської операції, правильне визначення її змісту і обсягу та відповідного дебітора або кредитора, а отже виключає можливість відображення у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку нереальних операцій з псевдоконтрагентами;
операція з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг, будучи дією (подією) у взаємовідносинах між підприємством і його відповідним контрагентом, що викликає зміни в структурі активів та зобов’язань обох сторін, які брали участь у її здійсненні, є господарською операцією, а підставою для її відображення в облікових регістрах є первинний документ (наприклад, видаткова накладна, акт або інший документ, що містить відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжне доручення) (абзаци п’ятий і одинадцятий ст. 1 та частина перша ст. 9 Закону);
первинний документ повинен містити обов’язкові реквізити, зокрема зміст та обсяг господарської операції, а також посади, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції й відповідають за її здійснення, правильність оформлення та достовірність (частини друга і восьма ст. 9 Закону). Тобто, первинний документ при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведенні за них безготівкових розрахунків) повинен об’єктивно визначати основні дані щодо взаємопов’язаних двосторонніх (односторонніх - при списанні коштів з банківського рахунка) дій підприємства і його контрагента та осіб, відповідальних за їх вчинення (тобто, мати достовірні дані);
господарська операція у тому звітному періоді, в якому вона була фактично здійснена, підлягає відображенню (на підставі первинного документа) в облікових регістрах, відповідальність достовірність даних яких несе особа, яка їх склала і підписала (частина п’ята ст. 9 Закону).
Аналіз вказаних вище норм свідчить, що податкова накладна буде підставою для нарахування сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту, за умови якщо:
мала місце господарська операція (операція повинна бути реальною);
податкова накладна складена саме тією особою, яка здійснила постачання товарів/послуг.
Враховуючи викладене вище, складена у випадках, передбачених законодавством, товарно-транспортна накладна:
підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів;
є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з поставки товарів.
