Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Щодо питань, пов’язаних з ввезенням вантажних транспортних засобів (самоскидних напівпричепів), орендованих у резидента Польщі за межами митної території України (лист ДФС від 20.10.2017 р. № 2317/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

Щодо питань, пов’язаних з ввезенням вантажних транспортних засобів (самоскидних напівпричепів), орендованих у резидента Польщі за межами митної території України (лист ДФС від 20.10.2017 р. № 2317/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 20.10.2017 р. № 2317/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про оподаткування ПДВ

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо питань, пов’язаних з ввезенням вантажних транспортних засобів (самоскидних напівпричепів), орендованих у резидента Польщі за межами митної території України, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Щодо поміщення у митний режим тимчасового ввезення вантажних транспортних засобів (самоскидних напівпричепів), орендованих у резидента Польщі за межами митної території України

Відповідно до частини першої статті 71 Митного кодексу України (далі - МКУ) декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені МКУ.

Зокрема, статтею 103 МКУ визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно з частиною шостою статті 104 МКУ для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати контролюючому органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати контролюючому органу зобов’язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені контролюючим органом;

3) подати контролюючому органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 МКУ або забезпечити виконання зобов’язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X МКУ.

Положеннями частин першої - третьої статті 106 МКУ у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 МКУ, а також у Додатках В.1 - В.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений контролюючим органом строк дії цього митного режиму.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 108 МКУ строк тимчасового ввезення товарів встановлюється контролюючим органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним контролюючим органом. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення контролюючий орган зобов’язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про його продовження, про причини та підстави такої відмови.

Згідно з пунктом 206.7 статті 206 ПКУ до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування ПДВ.

Частиною першою статті 112 МКУ встановлено, що митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається МКУ, а також у випадках, передбачених частиною третьою статті 112 МКУ.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з отримання від нерезидента в оренду вантажних транспортних засобів (самоскидних напівпричепів)

Підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до пункту 186.4 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ.

Підпунктом "ґ" пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг з надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Таким чином, місцем постачання послуг з оренди вантажних транспортних засобів (самоскидних напівпричепів) є місце реєстрації постачальника таких послуг.

Оскільки місце постачання послуги з надання нерезидентом в оренду резиденту вантажних транспортних засобів (самоскидних напівпричепів) визначається відповідно до визначення місця постачання послуг з оренди транспортних засобів, а саме місцем постачання є місце реєстрації постачальника таких послуг, тому такі послуги не підлягають оподаткуванню ПДВ.

Послуги з перевезення вантажів на митній території України, які надає товариство іншим особам (юридичним, фізичним), підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.

Щодо порядку застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування при виплаті орендодавцю - резиденту Польщі доходу у вигляді плати за оренду вантажних транспортних засобів (самоскидних причепів), які у подальшому використовуються товариством для надання послуг з перевезення вантажів

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 розділу III ПКУ.

Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (абзац ґ) пункт 141.4 статті 141 розділу III ПКУ), які підлягають оподаткуванню за ставкою, визначеною підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ, якщо інше не передбачено положеннями чинних міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Статтею 3 розділу І ПКУ передбачено, що положення чинних міжнародних договорів України, якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства, превалюють над положеннями діючого податкового законодавства.

Положеннями статті 1 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (далі - Конвенція), яка є чинною з 11.03.1994 р., передбачено, що "ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами одної або обох Договірних Держав".

Відповідно до положень статті 2 Конвенції вона "застосовується до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення". Одним із видів податків, на які поширюється Конвенція, зокрема, в Україні є "податок на прибуток (доходи) підприємств" (пункт 3 статті 2 Конвенції).

Згідно з пунктом 1 статті 7 "Прибуток від комерційної діяльності" Конвенції "прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тому розмірі, який може бути віднесений до цього постійного представництва".

Терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство другої Договірної Держави" означають, відповідно, підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави" (підпункт g пункту 1 статті 3 Конвенції).

Пунктом 3 статті 23 "Майно" Конвенції визначено, що "майно, представлене морськими та повітряними судами, дорожніми транспортними засобами, що експлуатуються підприємством Договірної Держави в міжнародних перевезеннях, або судами річкового транспорту, або нерухомим майном, пов’язаним з експлуатацією цих морських, повітряних та річкових суден, дорожніх транспортних засобів, оподатковується тільки в цій Договірній Державі". "Усі елементи майна резидента Договірної Держави оподатковуються тільки в цій Державі"(пункт 4 статті 23 Конвенції).

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено статтею 103 розділу II ПКУ.

Пунктом 103.2 статті 103 розділу II ПКУ визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 статті 103 розділу II ПКУ, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (пункт 103.4 статті 103 розділу II ПКУ).

З урахуванням зазначеного, якщо взяті в оренду у резидента Польщі транспортні засоби не використовуються у міжнародних перевезеннях (зміст поняття розкрито у підпункті h пункту 1 статті 3 Конвенції), і такий нерезидент отримує доходи із джерел в Україні виключно від здавання в оренду цих транспортних засобів та не має на території України постійного представництва, то відповідно до положень статей 7 та 23 Конвенції зазначені доходи підлягають оподаткування в Польщі. При цьому застосування положень Конвенції щодо звільнення від оподаткування особою, яка виплачує зазначені доходи нерезиденту, здійснюється у порядку, визначеному статтею 103 розділу II ПКУ.

Водночас зазначимо, що остаточне рішення щодо оподаткування доходів, отриманих вказаним нерезидентом із джерелом їх походження з Україні, приймається органом ДФС у кожному конкретному випадку шляхом перевірки первинних документів.

Отключить рекламу
Контекстная реклама
Отключить рекламу
Курсы валют
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться