Щодо порядку відображення у податковому обліку з ПДВ операцій з отримання послуг від платника податку, який здійснює свою діяльність із застосуванням орендованого майна (Лист ДФСУ від 19.06.2017 р. N 710/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 19.06.2017 р. N 710/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку відображення у податковому обліку з ПДВ операцій з отримання послуг від платника податку, який здійснює свою діяльність із застосуванням орендованого майна, за яким закінчився термін договору оренди, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

При цьому з метою оподаткування ПДВ Кодексом не передбачено наявність/відсутність певного правового статусу майна (обладнання), із застосуванням якого вироблено товари та/або надано послуги, операції з постачання яких є об’єктом оподаткування.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас повідомляємо, що Державна фіскальна служба України є контролюючим органом, який реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (пункт 41.1 статті 41 Кодексу). Врегулювання питань господарських правовідносин між підприємствами не належить до сфери компетенції Державної фіскальної служби України.