Подпишитесь на рассылку

Подпишитесь

и получайте свежие новости и специальные предложения
  • Щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства (лист ДФС від 22.03.2017 р. № 3925/Д/99-99-13-02-03-14)

Щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства (лист ДФС від 22.03.2017 р. № 3925/Д/99-99-13-02-03-14)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 22.03.2017 р. № 3925/Д/99-99-13-02-03-14

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),  розглянула звернення … щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Статтею 55 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) визначено перелік осіб, які визнаються суб'єктами господарювання, зокрема громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (п. 2 частини другої ст. 55 ГКУ).

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п.п. 14.1.226  п. 14.1 ст.14 ПКУ самозайнята особа це платник  податку який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно з п.п. 291.5.7 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути  платниками єдиного  податку першої – третьої груп фізичні та юридичні особи нерезиденти.

Нерезиденти – це фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється  п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), зокрема, достатньою підставою для визначення особи резидентом є її реєстрація як самозайнятої особи.

Водночас відповідно до частин першої-другої статті 3 Митного кодексу України (далі – МКУ) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України. У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей.

Норми МКУ є спеціальними нормами по відношенню до інших законів під час вирішення питань, пов’язаних з митним оформленням товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 4 МКУ встановлено, що терміни і поняття вживаються в МКУ в такому значенні:

резиденти – це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном (підпункт «в» п. 50 ст. 4 МКУ);

нерезиденти – це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України (п.п. «в» п. 33 ст. 4 МКУ);

постійне місце проживання – це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом) (п. 45 ст. 4 МКУ ).

Відповідно до п. 2.1 Розділу II Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей – громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011 № 337, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.12.2011 за № 1458/20196 (далі – Правила), громадяни України, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, приймаються на постійний консульський облік.

Консульський облік полягає в реєстрації в закордонних дипломатичних установах України громадянина України, який постійно проживає за кордоном, шляхом внесення даних про громадянина України до облікової картки та електронного реєстру громадян України, які постійно проживають за кордоном, що ведеться в закордонній дипломатичній установі України за встановленою формою, проставленні в дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі – паспортний документ), проїзний документ дитини відповідної відмітки (штампу) (п. 1.2 Розділу І Правил).

Зауважуємо, що кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), що стосуються порушеного питання.

 

З повагою

 Перший заступник Голови                                                                                С.В. Білан

Отключить рекламу
ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления