Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Щодо внесення окремих змін до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та статей 1 і 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та забезпечення якісного документування результатів документальних перевірок платників податків за фактами їх участі у схемах ухилення від оподаткування ПДВ (лист ДФС від 24.02.2017 р. № 4757/7/99-99-14-02-02-17)

Щодо внесення окремих змін до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та статей 1 і 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та забезпечення якісного документування результатів документальних перевірок платників податків за фактами їх участі у схемах ухилення від оподаткування ПДВ (лист ДФС від 24.02.2017 р. № 4757/7/99-99-14-02-02-17)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 24.02.2017 р. № 4757/7/99-99-14-02-02-17

Державна фіскальна служба України у зв'язку із внесенням окремих змін до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та статей 1 і 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та з метою забезпечення якісного документування результатів документальних перевірок платників податків за фактами їх участі у схемах ухилення від оподаткування ПДВ повідомляє таке.

Відповідно до пп. 4 п. 94 розділу I Закону України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту:

"Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/ послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження".

При цьому абзац другий п. 201.10 ст. 201 ПКУ визначає, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; згідно з абзацом третім п. 198.6 ст. 198 ПКУ податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зазначені та інші норми ПКУ, що регулюють питання оподаткування податком на додану вартість у взаємовідносинах платників податків при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведенні за них безготівкових розрахунків), чітко визначають такі обов'язкові умови для:

складання і реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення продавцем (постачальником) - контрагентом покупця операції з постачання останньому товарів/послуг (наявність події з відвантаження товарів/факту постачання послуг) або зарахування на банківський рахунок продавця попередньої оплати (авансу) на оплату покупцем товарів/послуг (пп."а"/"б" п. 185.1 ст. 185; пп."а"/"б" п. 187.1 ст. 187; абзаци перші п. 201.1, 201.7 і 201.10 ст. 201 ПКУ);

нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі зареєстрованої постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення покупцем - контрагентом продавця (постачальника) операції з придбання (отримання) від останнього товарів/послуг або перерахування йому з банківського рахунку коштів на оплату товарів/послуг (пп."а" п. 198.1, абзаци перший - третій п. 198.2, абзаци перший - другий п. 198.3 і абзац третій п. 198.6 ст. 198; абзаци другий - третій п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Відповідно до абзаців першого - другого п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством; платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених зазначеними документами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон).

Виходячи з норм Закону (з урахуванням змін, внесених Законом України від 3 листопада 2016 року N 1724-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг"):

операції обліковуються відповідно до їх сутності (абзац восьмий статті 4 Закону), що безумовно передбачає наявність факту здійснення господарської операції, правильне визначення її змісту і обсягу та відповідного дебітора або кредитора, а отже, унеможливлює відображення в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку нереальних операцій з псевдоконтрагентами;

операція з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг, будучи дією (подією) у взаємовідносинах між підприємством та його відповідним контрагентом, що викликає зміни в структурі активів та зобов'язань обох сторін, які брали участь у її здійсненні, є господарською операцією, а підставою для її відображення в облікових регістрах є первинний документ (наприклад, видаткова накладна, акт або інший документ, що містить відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжне доручення) (абзаци п'ятий і одинадцятий статті 1 та частина перша статті 9 Закону);

первинний документ повинен містити обов'язкові реквізити, зокрема зміст та обсяг господарської операції, а також посади, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції й відповідають за її здійснення, правильність оформлення та достовірність (частини друга і восьма статті 9 Закону). Тобто первинний документ при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведенні за них безготівкових розрахунків) повинен об'єктивно визначати основні дані щодо взаємопов'язаних двосторонніх (односторонніх - при списанні коштів з банківського рахунка) дій підприємства і його контрагента та осіб, відповідальних за їх вчинення (тобто мати достовірні дані);

господарська операція у тому звітному періоді, в якому її було фактично здійснено, підлягає відображенню (на підставі первинного документа) в облікових регістрах, відповідальність за достовірність даних яких несе особа, яка їх склала і підписала (частина п'ята статті 9 Закону).

Аналіз зазначених вище норм ПКУ свідчить про те, що податкова накладна буде підставою для нарахування сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту, за умови якщо:

мала місце господарська операція з постачання товарів/послуг (операція повинна бути реальною);

податкову накладну складено саме тією особою, яка здійснила постачання товарів/послуг.

Водночас результати контрольно-перевірочної роботи ДФС та її територіальних органів зазначають, що в основі більшості схем ухилення від оподаткування податком на додану вартість, які застосовуються на практиці несумлінними платниками податків, є саме документальне оформлення нереальних господарських операцій (які в дійсності не відбулися).

Отже, за наявності у контролюючого органу сукупності належних та достатніх доказів нереальності задекларованої господарської операції (відображеної в даних податкового обліку як постачання-придбання (отримання) товарів/послуг або перерахування коштів як нібито авансу за товари/послуги за відсутності будь-яких об'єктивних обставин їх реального постачання в майбутньому), та враховуючи наведені вище норми ПКУ і Закону, контролюючим органам у матеріалах контрольних заходів щодо платників податків - постачальників та покупців слід (з урахуванням рекомендацій ДФС від 16.05.2016 р. N 16872/7/99-99-14-02-02-17 та від 23.12.2016 р. N 40795/7/99-99-11-04-04-17) доводити порушення норм:

частин першої і другої ст. 9 (з урахуванням абзаців п'ятого і одинадцятого ст. 1) Закону - при складанні первинного документа (видаткової накладної, акта або іншого документа, що містить недостовірні відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжного доручення, що містить недостовірні дані щодо призначення платежу);

частини п'ятої ст. 9 Закону та відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (з урахуванням рекомендацій ДФС від 02.11.2016 р. N 35277/7/99-99-14-02-02-17) - при перенесенні інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів;

пп."а"/"б" п. 185.1 ст. 185; пп."а"/"б" п. 187.1 ст. 187; абзаців перших п. 201.1, 201.7 і 201.10 ст. 201 ПКУ - при складанні та реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН;

пп."а" п. 198.1, абзаців першого - третього п. 198.2, абзаців першого - другого п. 198.3 і абзацу третього п. 198.6 ст. 198; абзацу другого (у разі реєстрації податкових накладних в ЄРПН після 1 липня 2017 року - також абзацу третього) п. 201.10 ст. 201 ПКУ при нарахуванні покупцем сум ПДВ з їх віднесенням до податкового кредиту на підставі неправомірно складеної та зареєстрованої постачальником податкової накладної в ЄРПН.

Доручаємо довести зазначений лист до відома та врахування у роботі кожного працівника підрозділів аудиту територіальних органів ДФС, що відповідає за організацію та здійснення документальних перевірок платників податків.

 

Голова

Р. Насіров

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться