Щодо врахування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток витрат на утримання, ремонт виробничих приміщень під час їх вимушеного простою(лист ДФСУ від 19.03.2018 р. № 1080/6/99-99-15-02-02-15/ІПК)
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 19.03.2018 р. № 1080/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо врахування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток витрат на утримання, ремонт виробничих приміщень під час їх вимушеного простою та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Нормами Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суми витрат на утримання необоротних активів та витрат на оплату праці під час вимушеного простою. Такі витрати відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Щодо витрат на ремонт виробничих приміщень під час їх вимушеного простою.
Згідно з пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу термін «невиробничі основні засоби» означає основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
У бухгалтерському обліку відповідно до п. 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Відповідно до пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно з пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів не підлягають амортизації у податковому обліку та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування.
Отже, податкова амортизація основного засобу, який під час вимушеного простою не призначено для використання у господарській діяльності, не нараховується згідно з вимогами пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Водночас згідно з пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування коригується на різниці, що виникають за операціями з ремонту такого об’єкта невиробничих основних засобів.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
