Подпишитесь на новости и получите книгу бесплатно!
  • Щодо застосування норм Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" фермерськими господарствами (лист ДФС від 22.12.2017 р. № 3102/6/99-99-13-02-01-15/ІПК)

Щодо застосування норм Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" фермерськими господарствами (лист ДФС від 22.12.2017 р. № 3102/6/99-99-13-02-01-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 22.12.2017 р. № 3102/6/99-99-13-02-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит щодо застосування норм Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) фермерськими господарствами, і повідомляє таке.

У частині другій статті 2 Закону N 2464 зазначено, що виключно Законом N 2464 визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом N 2464, або в частині, що не суперечить Закону N 2464 (пункт 1 статті 2 Закону N 2464).

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року N 973 "Про фермерське господарство" (далі - Закон N 973) фермерське господарство підлягає державній реєстрації, зокрема, як юридична особа.

Порядок утворення, діяльності юридичних осіб регламентується Господарським та Цивільним кодексами України.

Законодавством про єдиний внесок не передбачено пільг та виключень для платників єдиного внеску щодо виду їх діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством (далі - роботодавці).

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону N 2464).

Для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) єдиний внесок встановлено в розмірі 22 відс. до визначеної статтею 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята статті 8 Закону N 2464).

Роботодавці зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина восьма статті 9 Закону N 2464).

Законодавством про єдиний внесок у 2018 році не передбачено змін для роботодавців в частині нараховування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Відповідно до облікових даних ІС "Податковий блок" ….. є головою та одночасно керівником.

Отже, юридична особа (роботодавець) використовує працю фізичної особи який виконує функції керівника вказаної організації.

Трудові відносини з усіма працівниками регулює Кодекс законів про працю України.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 423 затверджено Положення про Міністерство соціальної політики України (далі - Положення N 423), відповідно до пункту 1 якого, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці та соціальної політики, трудових відносин, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування .

Одними з основних завдань Мінсоцполітики є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері трудових відносин та здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю (п. 3 Положення N 423).

Також, Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань інформує в межах повноважень, передбачених законом, та надає роз’яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики (пп. 103 п. 4 Положення N 423).

З огляду на викладене, питання нарахування заробітної плати керівнику у разі відсутності доходу від господарської діяльності підприємства знаходиться в правовому полі Мінсоцполітики.

Крім того, повідомляємо, що згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Отключить рекламу
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления