Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Относительно порядка взимания налогов и сборов

Относительно порядка взимания налогов и сборов



   

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 12.11.2012 р. N 2470/0/141-12/О/17-3214


   
   Згідно із статтями 67 та 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
   
   Верховною Радою України відповідно до повноважень, наданих їй пунктом 3 статті 85 Конституції України, прийнято Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. N 2755-IV (далі - Податковий кодекс), який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 1.1 статті 1 якого встановлено, що Податковий кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
   
   Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
   
   При цьому, пунктом 7.3 статті 7 Податкового кодексу встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
   
   Законом України від 22.10.93 р. N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551) установлено ряд пільг, при цьому зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету встановлюються відповідно до податкового та митного законодавства.
   
   Отже, при розгляді питання оподаткування доходів осіб, на яких поширюється дія Закону N 3551, слід керуватися виключно нормами Кодексу.
   
   Разом з тим, пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу передбачено, що податкове законодавство України, зокрема ґрунтується на таких принципах, як:
   
   загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, громадянства фізичної особи.
   
   Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 г. N 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю - Податковим кодексом.
   
   Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.
   
   Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
   
   У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
   
   Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
   
   Згідно із пунктом 287.2 статті 287 Податкового кодексу облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.
   
   Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
   
   При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу).
   
   Згідно із пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
   
   Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
   
   Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення до спільної площі усіх квартир і нежитлових будівель у будинку.
   
   Таким чином, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує земельний податок на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, з урахуванням прибудинкової території і податок сплачується відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру.
   
   Щодо пільги по власному нежитловому приміщенню (його частини) у багатоквартирному жилому будинку, то відповідно до статті 281 Податкового кодексу від сплати податку звільняються:
   
   інваліди першої і другої групи;
   
   фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
   
   пенсіонери (за віком);
   
   ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
   
   фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
   
   Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
   
   для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
   
   для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
   
   для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
   
   для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
   
   для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
   
   Враховуючи вказане, пільга по платі за землю для власників нежилих приміщень (їх частин) у багатоквартирних жилих будинках на громадян пільгової категорії не розповсюджується.
   
   Перший заступник Голови
   А. Головач

Теги
Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться