Стосовно порядку здійснення розрахунків в готівковій іноземній валюті під час перебування у відрядженні за межами України на службовому автотранспорті за отримані послуги з ремонту та техобслуговування цього автотранспорту (лист НБУ від 17.06.2016 р. № 25-0004/51559)

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 17.06.2016 р. № 25-0004/51559

Про розгляд звернення

Національний банк України розглянув звернення <...> стосовно порядку здійснення розрахунків в готівковій іноземній валюті під час перебування у відрядженні за межами України на службовому автотранспорті за отримані послуги з ремонту та техобслуговування цього автотранспорту і повідомляє таке.

Порушене питання регулюється законодавством України, зокрема:

Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон N 959);

Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет);

Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 р. N 200 (далі - Правила N 200);

Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492 (далі - інструкція N 492);

постановою Правління Національного банку України від 28.05.2012 р. N 209 "Про врегулювання питань щодо використання гривні в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту" (далі - постанова N 209).

Згідно з цими нормативно-правовими актами готівкова іноземна валюта може бути використана за межами України юридичними особами - резидентами та фізичними особами - підприємцями (далі - юридичні особи) через повноважених осіб виключно у випадках, визначених у главах 2, 3 та 7 Правил N 200.

Відповідно до глави 2 Правил N 200 юридичні особи мають право використовувати з поточних рахунків готівкову іноземну валюту для забезпечення витрат на відрядження за кордоном.

Звертаємо увагу на те, що пунктом 12 розділу III Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59, встановлено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту, що має бути визначено у наказі (розпорядженні) керівника підприємства.

Відшкодовуються також інші витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля, збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.

Також главою 3 Правил N 200 встановлено, що юридичні особи, які мають власні транспортні засоби (орендують, фрахтують), мають право використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для забезпечення експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, у порядку, встановленому цим нормативно-правовим актом.

При цьому зазначаємо, що главою 8 Інструкції N 492 передбачена можливість використання коштів з поточного рахунку юридичних осіб в іноземній валюті за допомогою електронних платіжних засобів виключно для: одержання готівки за межами України для оплати витрат на відрядження; здійснення розрахунків у безготівковій формі за межами України, які пов'язані з витратами на відрядження та витратами представницького характеру, а також на оплату експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням та перебуванням повітряних, морських, автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Кодексу торговельного мореплавства України, Повітряного кодексу України, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Міжнародної конвенції про дорожній рух.

Слід зауважити, що у разі якщо вказані у запиті операції не є імпортом товарів у розумінні статті 1 Закону N 959 (тобто, йдеться про оплату фізичною особою, яка не є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, від свого імені та для власного споживання послуг з ремонту і технічного обслуговування автотранспорту), то відповідні розрахунки за межами України не є розрахунками в межах торговельного обороту (до яких згідно з постановою N 209 належать саме розрахунки за експорт, імпорт товару). Такі операції здійснюються без укладання зовнішньоекономічного договору і на них не поширюється обмеження статті 7 Декрету щодо здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту через уповноважені банки.

Якщо ж зазначені у запиті розрахунки є імпортом товарів у розумінні Закону N 959 (тобто йдеться про оплату послуг нерезидента від імені та за дорученням юридичної особи - резидента як українського суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності), то вони є розрахунками в межах торговельного обороту згідно з постановою N 209. Такі операції мають здійснюватися з укладанням зовнішньоекономічного (імпортного) договору і, крім того, на них поширюються усі вимоги, встановлені валютним законодавством України для розрахунків у межах торговельного обороту, у тому числі, і статті 7 Декрету.