Чи потрібна Україні така форма діяльності як сімейний бізнес?

Податкова та Держпраці на своїх інформаційних ресурсах досить часто звітує про виявлених в ході перевірок неоформлених працівників. Іноді бувають випадки коли такими неоформленими працівниками є члени сім’ї ФОПа, які, для прикладу, підмінили його за прилавком поки він відійшов на обід. 

На офіційних сайтах ДПС навіть є відповідні роз’яснення про те, що такі відносини обов'язково мають бути оформлені. Так, такий член сімʼї має бути оформленим або окремим ФОП або бути оформленим працівником. 

Але ж можна підійти до цього поняття по-іншому. Оскільки, працевлаштування члена сім’ї це: додаткове податкове навантаження та додаткова звітність, яку треба подавати. Так, багато ФОП цього уникають по зрозумілим причинам. 

Тому можна ловити неоформлених працівників до безкінечності, виписувати величезні стопки ППР, чекати оплату або ж судитися і все-одно все залишиться як було. 

Однак можна підійти до цього питання по-іншому. В українському законодавстві, на відміну від законодавства інших розвинутих країн, відсутнє таке поняття як сімейний бізнес. Крім того, впровадження такої форми навіть не обговорюється.

Для прикладу уявимо як це могло б бути насправді.

Це могла бути окрема форма діяльності, таке як спільне підприємство, в якій члени сім’ї ділять прибуток по рівну та керують підприємством як співвласники, а не як одна фізична або юридична особа. Така організація також має бути одноосібним власником для цілей оподаткування. Тобто, сплата податків з доходу має здійснюється на рівні спільного підприємства. 

У частині ЄСВ звісно ж це має бути по-іншому, оскільки тут як не крути стягнення відбувається індивідуально. Тобто, в даному випадку ЄСВ має сплачуватись кожним членом сім’ї, оскільки соціальні гарантії доступні лише для застрахованих осіб. Це може бути фіксована ставка з мінімальної заробітної плати або в залежності від фактично отриманого доходу.

Впровадження такої форми могло б зменшити податкове навантаження на сімʼю та спростити адміністрування, оскільки елементарно для цього була б одна звітність на спільне підприємство, тобто на сімʼю. Тут, до речі, нічого геніального і неймовірного розробляти не потрібно. Тут можливо адаптувати до такої форми діяльності звітність, яка вже існує. Тобто, один звіт в якому відображається сума доходу бізнесу з можливістю зазначення розподілу доходу між учасниками.

Також відпала б потреба додатково оформлювати працівників. Оскільки у багатьох випадках члени сім’ї не мають потреби у додаткових працівниках. Але тут вже індивідуально для кожного.

Так, впровадження такої форми діяльності потребує чималих змін до ПКУ та інших нормативно-правових актів, розробки відповідного механізму, який би не використовувався для ухилення від сплати податків, а також політичної волі законотворців.

Слід зазначити, що США та країни Європи вже давно запровадили таку форму діяльності. Тобто, це не є ноу-хау про яке ніхто не чув. Крім того, більшість малого бізнесу в Україні вже є сімейним, але формально це відображається через реєстрацію ФОП або ТОВ. Фактично такі відносини дуже часто не оформлюються взагалі і це відображається контролюючими органами, як досягнення своєї роботи, яка має призвести до збільшення надходжень бюджету.