Одинока мати: порядок визначення статусу та документального підтвердження, умови втрати
Багато жінок, вважають себе одинокими матерями та вимагають від роботодавця певних пільг.
Але у законодавстві відсутнє визначення поняття «одинока мати» та порядок документального підтвердження цього статусу. Тому виникають численні конфлікти.
У статті буде розглянуто хто визнається як одинока мати, як документально підтвердити цей статус, та за яких умов жінка його втрачає .
Кого вважають одинокою матір’ю?
Законодавство не місить визначення терміну «одинока мати».
На практиці використовується визначення надане у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9.
Одинока мати – це:
- - жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері,
- - вдова,
- - інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Всі роз’яснення державних органів щодо одиноких матерів посилаються на цю постанову суду.
Особливості визнання та документального підтвердження статусу
На практиці великою проблемою є підтвердження статусу одинокої матері.
У зв’язку з тим, що законодавство не містить визначення терміну «одинока мати» та порядку документального підтвердження такого статусу, то роботодавці вимагають надання певного переліку документів.
Надання таких документів призначено для підтвердження того, що жінка виховує дитину самостійно без батька або нового чоловіка.
Виходячи з судової практики, головне для підтвердження: відсутність батька або відсутність участі батька (нового чоловіка) у вихованні дитини.
Перелік документів, які надає роботодавцю:
1) жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено за вказівкою матері:
- - копія свідоцтва про народження дитини;
- - копія довідки органів РАЦСу про підстави внесення до Книги реєстрації народжень відомостей про батька дитини;
2) вдова:
- - копія свідоцтва про народження дитини;
- - копія свідоцтва про шлюб;
- - копія свідоцтва про смерть чоловіка;
3) розлучена жінка:
- - копія свідоцтва про народження дитини;
- - копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
- - документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини;
4) жінка, яка виховує дитину без батька, у тому числі й жінка, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, і при цьому батько визнав дитину:
- - копія свідоцтва про народження дитини;
- - документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини;
5) жінка, яка вийшла заміж (у тому числі вдова), але її дитина новим чоловіком не усиновлена:
- - копія свідоцтва про народження дитини;
- - копія свідоцтва про укладання нового шлюбу;
- - довідка органів РАЦСу про те, що дитина не усиновлена новим чоловіком;
- - документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини;
6) заміжня жінка, у якої є діти (дитина), а чоловік вважається зниклим безвісти:
- - копія свідоцтва про народження дитини;
- - рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (або ухвала суду про відкриття провадження у справі про визнання фізичної особи безвісно відсутньою) або
- - рішення суду про визнання фізичної особи померлою або
- - витяг з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти або
- - будь-який інший документ, який підтверджує юридичний факт зникнення чоловіка безвісті.
Документом, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини може бути:
- - довідка складена за місцем проживання дитини,
- - акт, складений соціально-побутовою комісією підприємства;
- - довідка зі школи;
- - рішення органів опіки чи суду тощо.
Батько (новий чоловік) вважається таким, що бере участь у вихованні дитини у випадках:
- -спільного проживання з дитиною,
- -наявності доказів щоденної участі у вихованні дитини (спілкування, участь у житті, взаємодія з навчальними закладами, тощо).
Будь-який доказ участі (не участі) батька у вихованні дитини у вигляді довідки або акту необхідно розглядати з точки зору наявності системності дій батька щодо цього.
Наприклад, факт цікавості справами дитини у школі або простого спілкування з вчителями не є доказом участі батька у вихованні дитини.
Виходячи з існуючих проблем документального підтвердження статусу одинокої матері, в колективному договорі підприємства слід встановити порядок:
- - створення і роботи соціально-побутової комісії на підприємстві,
- - підтвердження статусу одинокої матері, надання пільг і гарантій таким жінкам відповідно до законодавства.
Коли одинока мати втрачає свій статус?
Жінка втрачає статус одинокої матері коли її дитина досягає повноліття. Тобто з цієї дати жінка втрачає право на пільги і гарантії як одинока мати.
Згідно до законодавства, дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р. № 2402-III).
Крім того, одинока мати втрачає свій статус у випадку смерті дитини або втрати дитиною статусу особи з інвалідністю.
Але є ще одна підстава, коли одинока мати може втратити свій статус, навіть не передбачаючи це.
Законодавство пов’язує набуття прав повнолітньої особи з набуттям повної цивільної дієздатності.
Таке набуття відбувається неповнолітньою особою з моменту реєстрації шлюбу (п. 2 ст. 34 ЦКУ).
Повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній особі у випадках:
- - праці за трудовим договором (при досягненні 16 років) (п. 1 ст. 35 ЦКУ);
- - реєстрації матір'ю або батьком дитини (п. 1 ст. 35 ЦКУ);
- - державної реєстрації як підприємця (при досягненні 16 років) (ч. 3 ст. 35 ЦКУ).
Умови надання повної цивільної дієздатності викладені у ст. 35 ЦКУ.
Законодавством України не передбачено обов’язку одинокої матері інформувати роботодавця про ці події.
Але законодавством України передбачено матеріальну, фінансову, дисциплінарну, а в окремих випадках навіть кримінальну відповідальність працівника за необґрунтовано чи неправомірно отримані пільги та виплати. Характер відповідальності напряму залежить від виду пільги (податкова, трудова чи соціальна) та способу її отримання.
