Як краще звільнитися?

Проблема вибору відома всім і виникає щодня. Просто одні питання ми вирішуємо, оком не мигнувши, а над іншими думаємо, вагаємося та зважуємо. Якщо результат справи стосується найменшої вигоди, то тут є над чим і замислитися. От як у питанні: звільнитися за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) чи все ж таки за власним бажанням (ст. 38 КЗпП)? Настав час раз і назавжди засвоїти всі плюси та мінуси кожної із зазначених підстав для звільнення. Отже, до діла!

Допомога по безробіттю

Бути чи не бути допомоги по безробіттю в цих випадках? Розвінчуємо міф: бути! Причому в обох випадках. Однак тут не обійтися без уточнень.

За власним бажанням розривають трудовий договір за наявності поважних причин (переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка/дружини на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу, неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком, вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею14 років або дитиною-інвалідом, догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи, вихід на пенсію, прийняття на роботу за конкурсом та інші поважні причини) і без таких.

Якщо звільнення відбувається за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) або за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) за наявності поважних причин, то при нарахуванні допомоги діють загальні правила. Отже, допомогу в розмірі 100 % певного розміру*нараховують з 8-го дня після реєстрації безробітним. Про це чітко зазначено в п. 2.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінпраці від 20.11.2000 р. № 307 (далі — Порядок).

* Розмір допомоги визначають у відсотках від середньої зарплати залежно від страхового стажу та тривалості безробіття. При цьому вона поступово зменшується.

А ось якщо звільнення відбувається за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) без поважних причин, то ситуація вже зовсім інша. На що розраховувати? На допомогу у 80-відсотковому розмірі та лише з 91 календарного дня з дня реєстрації безробітним.

Також пам’ятаєте, що допомога по безробіттю не може виплачуватися нескінченно. У загальному випадку тривалість її виплати не перевищує 360 календарних днів протягом двох років з дня призначення такої допомоги. Однак, на жаль, звільненим за угодою сторін і за власним бажанням (без поважних причин) зазначений строк скорочено на 90 календарних днів. Отже, вони можуть отримувати допомогу по безробіттю не більше ніж 270 календарних днів (пп. 2.9 і 5.3 Порядку). Однак у разі звільнення за угодою сторін скорочують останні дні від дати реєстрації, а в разі звільнення за власним бажанням (без поважних причин) — перші дні від дати реєстрації. Зауважимо, що на такі перші дні саме і припадає виплата допомоги по безробіттю в розмірі 100 %.

Строки розірвання трудового договору

Звільнення за угодою сторін дає шанс отримати допомогу по безробіттю негайно і в більшому розмірі.

Розглянемо три основні ситуації:

1) звільнення за власним бажанням, без поважних причин. Працівник повинен попередити роботодавця про свій намір розірвати трудовий договір за два тижні до бажаної дати звільнення. Для цього він подає заяву у письмовій формі. Наприклад, працівник планує звільнитися 31.10.2014 р. — тоді він повинен подати заяву 17.10.2014 р. (діють правила обчислення строків, установлених ст. 2411 КЗпП). При цьому працівник повинен подати заяву саме 17.10.2014 р., адже після резолюції роботодавця на заяві й почнеться двотижневий відлік. Що робити, якщо директор не бажає підписувати заяву? Рекомендуємо зареєструвати її 17.10.2014 р. у вхідній кореспонденції директора. До 31.10.2014 р. роботодавець не може розірвати трудовий договір з працівником. Якщо ж після закінчення двотижневого строку працівник продовжує працювати та не вимагає розірвання трудового договору, то звільнити його за ст. 38 КЗпП, у загальному випадку, уже не можна;

2) звільнення за власним бажанням за наявності поважних причин. Якщо працівник має поважні причини, зазначені у ст. 38 КЗпП (див. на початку статті), то саме він «править бал» щодо дати звільнення. Таким чином, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник;

3) звільнення за угодою сторін. А тут як домовляться між собою працівник і роботодавець — КЗпП не містить приписів і обмежень у цьому питанні. Отже, працівник може бути звільнений у будь-який погоджений з роботодавцем день. Наприклад, працівник подав заяву про звільнення за угодою сторін 31.10.2014 р. Якщо адміністрація згодна, то припинити трудовий договір можна вже цього дня, а можна погоджувати і іншу дату звільнення.

Розірвання трудового договору за угодою сторін надає можливість працівнику та роботодавцю самостійно встановити дату звільнення без прив’язки до будь-яких дат і «відробітків». Це плюс для працівника, який хоче звільнитися в найстисліші строки.

Інші нюанси

Можливість відкликати заяву про звільнення. Тут усе просто — при звільненні за власним бажанням працівник має право відкликати свою заяву в межах двотижневого строку. Тобто він може вже й не захотіти звільнятися. У свою чергу, роботодавець повинен задовольнити прохання працівника про відкликання заяви. Виняток: адміністрація підприємства вже прийняла на це місце працівника, якому за трудовим законодавством не можна відмовити у працевлаштуванні.

У разі розірвання трудового договору за угодою сторін відкликати заяву не вдасться. Погодили дату — будь ласка, отримайте розрахунок. Однак залишимо невелику «лазівку» для тих, хто звільняється за п. 1 ст. 36 КЗпП: анулювання раніше поданої заяви можливе, якщо обидві сторони (роботодавець і працівник) згодні на це (п. 8 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. № 9).

Відкликати заяву можна лише в разі звільнення за власним бажанням.

Остаточний розрахунок. При розірванні трудового договору на підставі п. 1 ст. 36 або ст. 38 КЗпП виплатять зарплату за відпрацьований час, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та відпустки працівникам, які мають дітей.

А ось вихідна допомога не є належною ні при звільненні за п. 1 ст. 36 КЗпП, ні при звільненні за ст. 38 КЗпП *.

Згода профспілки. Вона не буде потребуватися як при звільненні за  п. 1 ст. 36 КЗпП, так і за  ст. 38 КЗпП. Судіть самі: і в тому, і в іншому випадку працівник бажає звільнитися. Отже, профспілці немає резону відстоювати будь-які права працівника на його місце роботи на цьому підприємстві.

Для зручності читачів наведемо викладену інформацію в таблиці.

* Виняток: працівник звільняється за власним бажанням у зв’язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, трудового або колективного договору.

** Визначається виходячи з середньої зарплати залежно від страхового стажу та тривалості безробіття.

Резюмуємо: працівнику вигідно звільнитися за угодою сторін (звичайно, якщо немає поважних причин для звільнення за власним бажанням). Можна припинити трудові відносини, не відпрацьовуючи два тижні, а отримувати потім допомогу в повному розмірі.

Однак майбутні роботодавці досить часто розглядають звільнення за  п. 1 ст. 36 КЗпП як прикриття «старих грішків». Мовляв, працівник «бешкетував» або не справлявся зі своїми обов’язками — ось його по доброті душевній й звільнили за  нейтральною статтею...

Але ми все одно за угоду сторін! Свою компетентність у нового роботодавця можна довести під час випробувального строку. А до появи нового місця роботи спокійно отримувати 100 % розміру допомоги по безробіттю.

l.belevcova@buhgalter911.com