Прочухан за відсутність акцизу в чеках РРО
У фіскальному чеку немає «роздрібного» акцизу = РРО-штрафи
Саме так вважає ДФСУ, що підтверджує її роз’яснення в категорії 109.20 ЗІР. Свої висновки податкове відомство ґрунтує на такому:
1) додатком до Вимог № 199* визначено формат і розрядність даних, що зберігаються у фіскальній пам’яті РРО. У ньому, як свідчить примітка 2 до додатка, має бути передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг). З цим аргументом ДФСУ ми погоджуємося;
2) п. 3.5 Положення № 614**. Ось тільки в «оригіналі» його текст такий: «Рядок 9 (додаток 1) повторюється відповідно до кількості податкових груп за різними ставками ПДВ. Дозволяється не друкувати рядки за податковими групами, де сума ПДВ дорівнює нулю». Податківці ж на підставі цього пункту зробили висновок про те, що «роздрібний» акциз (ви бачили де-небудь його згадку тут?! Ми — ні) має відображатися у фіскальному чеку як окрема податкова група.
Податкова група відповідно до п. 2 Вимог № 199 — це група товарів (послуг), операції з продажу (надання) яких підлягають обкладенню ПДВ за однією і тією ж ставкою, або група товарів (послуг), операції з продажу (надання) яких не підлягають обкладенню ПДВ. Як бачите, «роздрібний» акциз, у принципі, не відповідає визначенню податкової групи.
Так, ще один «залізний» аргумент не на користь податківців — це додаток 1 до Положення № 614, що визначає форму фіскального чека. Рядок 9, що став каменем спотикання, виглядає в ньому так:
ПДВ <Літерне позначення ставки ПДВ> <Ставка ПДВ у відсотках> <Сума ПДВ>.
ДФСУ ж має своє уявлення про цей рядок, яке вона озвучила в цій відповіді: «назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку».
Що ж, як то кажуть, без коментарів ☺;
3) у разі відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ згідно з п. 2.1 Положення № 614 не є розрахунковим. З цим ми згодні. Тільки в тому, що незазначення у фіскальному чеку «роздрібного» акцизу — це відсутність обов’язкового реквізиту, ДФСУ, правду кажучи, не переконала.
Тобто чітко видно, що аргументація податківців — надумана і оспорювана.
Але це їх не зупиняє. Паровоз іде…
Посилаючись на п. 2 ст. 3 Закону про РРО***, представники головного відомства зазначили, в яких випадках видача розрахункового документа на всю суму операції є обов’язковою. Відсутність розрахункового документа, зрозуміло, є порушенням. І саме під таку «відсутність» податківці заганяють видачу фіскального чека, в якому не зазначено «роздрібний» акциз.
А далі вже, як то кажуть, справа техніки:
— фінансові санкції для суб’єкта господарювання згідно з п. 1 ст. 17 Закону про РРО (про них детальніше далі);
— адміністративна відповідальність для винних посадових осіб і ФОП за ст. 1551 КУпАП****. Звичайних касирів (не ФОП і не посадових осіб) покарати цими адміном не можуть, оскільки вони не мають жодного стосунку до програмування РРО.
**** Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.
І тут податківці «схалтурили», відіславши до ст. 155 КУпАП (замість ст. 1551), в якій ідеться про зовсім інші порушення та відповідальність за них.
Важливо! Якою б абсурдною не була логіка фіскалів, на неї доведеться зважати… Свою правоту в разі чого доведеться відстоювати в суді ☹. Вважаємо, що здолати податківців можна.
«Кратність» порушення
Окремим рядком згадаємо про фінансові санкції. Річ у тім, що й тут ДФСУ (безвідносно акцизу) «наступила на фіскальні граблі» (див. лист від 31.07.2014 р. № 862/7/99-99-22-06-03-17/34; категорію 109.20 ЗІР).
Заради справедливості зазначимо, що у своїх роз’ясненнях податківці розглядали ситуацію, коли касовий чек не видають узагалі (хоча й повинні). Але підозрюємо, що в «нашій» ситуації вони дотримуватимуться того самого підходу (адже вважають, що неналежним чином оформлений документ не є розрахунковим).
Так от, ДФСУ вважає, що таке порушення не є триваючим/продовжуваним. Як наслідок — при кожному продажі товару (послуги) може визнаватися окреме порушення. Тобто кожен наступний подібний факт вважатиметься повторним порушенням.
Біда в тому, що перше порушення вимог Закону про РРО з його п. 1 ст. 17 протягом календарного року карається штрафом у розмірі 1 грн. Друге — загрожує санкцією вже в розмірі 100 % вартості проданих з порушеннями товарів (послуг), а кожне наступне — так і зовсім у п’ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями товарів (послуг).
Тобто фіскали надумали собі, що в ході однієї перевірки вони мають право «виставити» платнику за одне й те саме порушення всі три «градації» штрафу з п. 1 ст. 17 Закону про РРО.
І цю позицію також доведеться врахувати ☹. Хоча ті, хто апелює до цього підходу, мають непогані шанси «залишитися в дамках». Під час однієї перевірки можна застосувати тільки одну «градацію». Під час наступної в цьому ж календарному році — другу тощо. Підтвердженням тому може слугувати, наприклад, постанова Одеського окружного адмінсуду від 19.03.2014 р. у справі № 815/725/14.
Блоги 
